17 квітня 1938 року радянський тоталітарний режим розстріляв видатних представників кримськотатарської інтелігенції. Цей злочин став частиною Великого терору — кампанії масових репресій, спрямованої на знищення національних еліт, культурних діячів та всіх, хто зберігав незалежну думку.

Серед жертв були представники інтелектуального середовища, які працювали в освіті, культурі, науці та державному управлінні.

Оною з жертв терору став Умер Іпчі — письменник, драматург і один із творців модерної кримськотатарської літератури першої половини ХХ століття. Він писав прозу й театральні твори, присвячені суспільним змінам, людській гідності та життю кримськотатарського народу. Його праця сприяла розвитку національного театру, а твори ставали важливою частиною культурного життя Криму. 

Умер Іпчі належав до покоління інтелектуалів, які прагнули поєднати традицію з модерним культурним розвитком, та отримав за це від радянської влади 12 років позбавлення волі у таборах.

Ще одного представника інтелігенції – Османа Акчокракли заарештували навесні 1937 у Криму. Згодом його розстріляли. Осман був видатним науковцем, етнографом, істориком, археологом і педагогом. Він досліджував історію Криму, кримськотатарську мову, усну народну творчість, епіграфіку та пам’ятки матеріальної культури.

Акчокракли був одним із перших, хто системно документував кримськотатарську спадщину, збирав фольклорні матеріали та працював над збереженням історичної пам’яті народу. Його наукова діяльність мала велике значення для розвитку кримознавства та національної гуманітарної думки.

Це лише декілька історій, насправді ж їх більше. Радянська влада цілеспрямовано знищувала тих, хто формував суспільну думку, розвивав національну культуру та зберігав історичну пам’ять. Для кримськотатарського народу це означало втрату покоління лідерів, педагогів, митців і науковців.

Ці репресії стали передвісником подальших злочинів радянського режиму проти кримських татар. Уже за кілька років, у 1944 році, весь народ було депортовано з Криму.

Сьогодні ми вшановуємо пам’ять тих, кого намагалися позбавити імені, голосу та місця в історії. Їхня спадщина збереглася попри терор і залишається невід’ємною частиною історії Криму та України.