День Української Державності та День Хрещення Русі-України нагадують, що наша державницька традиція бере початок понад тисячоліття тому, а її витоки нерозривно пов’язані з Кримом. Саме в Херсонесі (Корсуні), що нині розташований у тимчасово окупованому українському Криму, за літописною традицією князь Володимир Великий прийняв хрещення, перш ніж охрестити киян у Дніпрі. 

Російська окупація півострова — це спроба агресора привласнити нашу історію. Саме Крим пов’язаний із подією, що визначила цивілізаційний вибір Русі, а його деокупація є необхідною передумовою, зокрема і відновлення історичної справедливості.

Цю ідею державності та європейського вектору крізь віки несли видатні державники. У часи монгольської навали король Данило Романович об’єднав значну частину руських земель у складі Галицько-Волинської держави та став одним із перших правителів Русі, які послідовно прагнули організувати спротив монгольській експансії. У 1253 році він отримав королівську корону від папського легата, утвердивши міжнародне визнання своєї держави. У козацьку добу гетьман Богдан Хмельницький відродив українську державність, створивши Українську козацьку державу — Гетьманщину, а в геополітичній боротьбі спирався, зокрема, на союзи з Кримським ханством.

Коли Московське царство почало системний наступ на права та автономію Гетьманщини, гетьман Іван Мазепа пішов на колосальний ризик і виступив проти царя, продемонструвавши, що союз із Москвою веде до втрати української державності. Його наступник Пилип Орлик закріпив прагнення українського народу до свободи й самоврядування в Конституції 1710 року — першій українській Конституції.

На початку XX століття Михайло Грушевський очолив Українську Центральну Раду, яка IV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки. Тоді ж полковник Петро Болбочан здійснив блискучий Кримський похід і звільнив від більшовиків значну частину Криму, наочно довівши: безпека України немислима без українського півострова. 

Водночас кримськотатарський народ під проводом Номана Челебіджіхана утвердив право Криму на власне демократичне майбутнє. Як голова першого національного уряду Кримської Народної Республіки він став символом боротьби кримських татар за свободу, гідність і самовизначення. Його трагічна загибель від рук більшовиків стала одним із перших свідчень того, що російський імперіалізм однаково не сприймав ані української, ані кримськотатарської державницької традиції.

Усі ці постаті — від Володимира Великого, короля Данила, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Пилипа Орлика, Михайла Грушевського, Петра Болбочана до Номана Челебіджіхана — є ланками одного нерозривного ланцюга боротьби українців за свободу, державність і соборність. 

Сьогодні українці та кримські татари спільно продовжують цю боротьбу. Знищуючи російських окупантів, Сили оборони України наближають день, коли український і кримськотатарський стяги знову майорітимуть над усім вільним Кримом і всією суверенною територією України.