У сьогоднішніх умовах перед українськими школярами, які проживають на окупованих територіях, постають значні виклики, пов’язані із порушенням їхнього права отримувати якісні знання та належну освіту. Росія продовжує чинити свій агресивний мілітарний вплив на учнів, змушуючи їх вступати до лав “юнармії”, читати в пропагандистських підручниках про реваншистську ідеологію росії, возвеличувати “героїв” так званої “сво” тощо, вивчати радянську історію. Зокрема, і в окупованому Криму мета окупантів – не навчити, а вплинути на дитячу свідомість. Бо для них 1 вересня – не про день знань, а про чергову можливість мілітаризувати школярів.
Представництво спільно з Музеєм воєнного дитинства підготувало матеріал про деукраїнізацію освіти на тимчасово окупованих територіях. Знайомтесь з ним нижче:
В огляді Уповноваженого із захисту державної мови щодо обмеження функціонування української мови на тимчасово окупованих територіях України від 19 лютого 2021 року йдеться про факти та процеси, які свідчать про здійснення Росією на окупованих нею територіях України цілеспрямованої політики винищення державної мови з усіх сфер суспільного життя. Так, 7 березня 2014 року у м. Севастополі було заборонено використання української мови в офіційному діловодстві. Ще в першій половині 2014 року на території Кримського півострова було демонтовано таблички українською мовою на будівлях органів публічної влади, школах, установах культури. Кримський академічний український музичний театр, який до 2014 року був популяризатором української мови та культури в Сімферополі, після окупації був позбавлений статусу українського, а його репертуар став повністю російськомовним.
Згідно зі Зведеною комплексною довідкою Представництва, станом на початок тимчасової окупації Криму у 2013-2014 навчальному році в кримських школах навчались 176 419 учнів, з яких українською мовою вчились 12 694 (7,2%) учнів, російською – 157 907 (89,5%), кримськотатарською – 5 551 (3,15%). У документі з посиланням на окупаційний орган Російської Федерації – “Міністерство освіти, науки і молоді Республіки Крим” – зазначається, що у 2022-2023 навчальному році в школах усіх форм власності навчалося 230,3 тисячі учнів. З них російською мовою – 222,8 тисячі учнів (96,7% від загальної кількості), кримськотатарською – 7,3 тисячі (3,2%), українською – 197 (0,1%).
За даними Центру громадянської просвіти “Альменда”, на початку 2024 року на окупованих територіях понад мільйон українських дітей перебувало під впливом пропаганди Росії, яка інтегрована в освітній процес.
У звіті Human Rights Watch від 20 червня 2024 року “Навчання в окупації: примусова русифікація системи освіти на окупованих територіях України” на 66 сторінках задокументовано порушення російською владою норм міжнародного права щодо права на освіту на раніше окупованих територіях Харківської області та в інших регіонах України, які залишаються під російською окупацією. У документі зазначається, що російська окупаційна адміністрація в Україні витісняє українську мову та нав’язує російську систему освіти та російську мову викладання в українських школах і садочках. Для навчання за російською освітньою програмою використовують підручники з історії, що виправдовують російське вторгнення.
Відомі випадки, коли проросійські силовики карали людей за використання української мови. Так, в окупованому Мелітополі на голову учня, який розмовляв у школі українською мовою, натягнули мішок і відвезли в інший район за кілька десятків кілометрів і кинули там. Він був змушений повертатися додому самостійно.
Крім того, окупаційна адміністрація погрожувала батькам штрафами, позбавленням батьківських прав та арештом, якщо вони не віддадуть своїх дітей до “російських” шкіл або якщо їхні діти навчаються за українською програмою дистанційно. Відомо, що через це деякі батьки були змушені переховувати своїх дітей.
Політика деукраїнізації та лінгвоциду (лат. lingua – мова i лат. -cidium – вбивство) впроваджується вже багато років – після окупації Криму та частин Луганської та Донецької областей, почався процес знищення української громадянської ідентичності.
Так, за аналітичним дослідженням Української Гельсінської спілки з прав людини “Освітнє поле на тимчасово окупованих територіях України (2014-2019 рр.)”, цей процес мав два основні напрями:
- українська мова, література та історія перестали викладатися у школах або ставали факультативними, а навчальні програми відрізнялись від українських стандартів;
- основний акцент в освітній політиці робився на мілітаризацію дітей і молоді.
При цьому правове регулювання освіти на окупованих територіях відрізнялося: у Криму діяло російське законодавство, в Донецькій і Луганській областях – мікс українського, російського і власного.
У документі зазначається, що після тимчасової окупації почалася заміна українських підручників на російські, зі шкільних бібліотек окупанти вилучили всі підручники, за якими діти навчалися до 2014 року. Вивчення курсу “Історія України” взагалі не було передбачено в програмі шкільної історії. Тому з 2014 року у кримських школярів немає можливості вивчати історію України.
Ситуація у школах на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей подібна до ситуації в тимчасово окупованому Криму. У 2015/2016 навчальному році на тимчасово окупованій території Донецької області було відкрито 6780 (97%) класів з російською мовою навчання, в яких навчалися 125 984 учнів (98%), і 170 (3%) класів з українською мовою навчання, в яких навчалися 2 358 (2%) учнів. Разом з тим із навчальної програми загальноосвітніх шкіл на ТОТ одразу почали викорінювати українську мову і літературу. У початкових класах предмет “Українська мова” перейменували на “Мова народів Донбасу”, а “Українську літературу” – на “Літературне читання народів Донбасу”.
На тимчасово окупованих територіях більше не викладали предмет “Історія України”. Замість нього школярі 7-9 класів вивчали “Історію вітчизни”, яка охоплює історію Росії та Донбасу, а учні 10-11 класів – “Історію Вітчизни XX-XXI ст.”, де радянський період висвітлюється позитивно, а розвиток Донбасу після здобуття Україною незалежності – негативно. З 2015 року у школах Луганської області також замість “Історії України» викладалася «Історію Вітчизни». Нові обов’язкові предмети включали “Уроки громадянськості Донбасу” та “Початкову військову підготовку”.
Після початку широкомасштабного вторгнення у Херсонській та Запорізькій областях почалось впровадження “кримського сценарію”, а після прийняття у 2023 році Росією закону про інтеграцію в російську систему освіти була введена норма, за якою українську освіту можна обрати лише як додаткову. При цьому за відмову від навчання в школах на батьків чекає адміністративна та кримінальна відповідальність.
За даними Центру громадянської просвіти “Альменда”, “Кримський сценарій”знищення освіти передбачає:
- повний перехід на російські стандарти освіти; нав’язування дітям концепції “російської громадянської ідентичності” та формування “російських» наративів”; впровадження в освітні програми “патріотизму”;
- заміну навчальних матеріалів на російські;
- перепідготовку та заміну педагогічного складу;
- відсутність викладання предметів українознавчого циклу – історії України, літератури;
- обмеження вивчення української мови; цькування за вживання української мови чи висловлення проукраїнських поглядів;
- мілітаризацію навчального процесу (кадетські школи, “Юнармія”, “Большая перемена”); пропаганду війни.