Покинути окупацію — це більше, ніж просто змінити місце проживання: це виклик самому собі, розрив зі звичним життям, втрата дому, роботи, близького кола людей. Крок у невідомість, де гарантій безпеки чи спокою немає. Примусова асиміляція у новому середовищі: робочий колектив, друзі дітей, сусіди. Як наважитися на виїзд? Де отримати грошову допомогу? Водночас на окупованій території кожен день для наших громадян пронизаний страхом, кожне слово, погляд чи натяк на підтримку України можуть обернутися нічним візитом “правоохоронців”. В таких умовах вибір не лишається вибором — йдеться про потребу вижити.

Такою була реальність для родини А., яка проживала в Криму. Вони не були активістами, не брали участі у протестах, але навіть мовчання не стало захистом, коли в їхній сім’ї був той, кого окупаційна адміністрація вважала загрозою. 

За спогадами родини, на світанку їх розбудив гучний стукіт у двері. На порозі стояли люди у формі. Їхні погляди та пряме запитання — “Ваш родич служить у ЗСУ?” — стали вироком для подальшого життя на півострові. Родина зрозуміла: часу більше немає. Речі були зібрані за лічені години, без прощань і роздумів, тільки страх і непохитне рішення — вирватися. Дорога довга й небезпечна: через блокпости, під контролем окупантів, де кожен рух викликав підозру. Перетин адміністративного кордону приніс полегшення, але попереду залишалися питання, на які родина, що прожила 11 років в окупації, не мала відповідей: як відновити втрачені документи? Де жити? Як дитині продовжувати навчання?

Звернення до Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим ще на самому початку цієї історії стало першим кроком на новому етапі їхнього життя. Втомлені й виснажені, вони отримали головне — підтримку та впевненість, що вони не самі. Представництво невідкладно почало діяти: у співпраці з Міністерством закордонних справ України (МЗС), та ДПС України розробили алгоритм, який мав надати впевненості нашим громадянам по дорозі на контрольовану частину України через територію рф. В подальшому родині допомогли оформити документи для перетину державного кордону та забезпечили координацію безпечного переміщення. Команда Представництва продовжила консультаційну підтримку громадян вже і на контрольованій частині України, зокрема, під час оформлення фінансової  підтримки у вигляді відкриття банківських рахунків для отримання допомоги від міжнародних організацій, отримання освітніх послуг завдяки влаштуванню дитини до школи за допомогою Міністерства освіти і науки (МОН) та відновлення українських паперів, що були втрачені або вилучені окупаційною адміністрацією. В цьому випадку завдяки скоординованим діям державних органів кожне завдання поступово вирішувалося. 

Ця історія — одна з багатьох. Щодня українці з тимчасово окупованих територій роблять нелегкий вибір: залишити все, аби почати життя заново. Але для того, аби цей вибір був можливий, необхідно знати, що держава допоможе. 

Представництво активно працює над створенням стратегії інформування мешканців тимчасово окупованих територій. Кожен має знати, як виїхати з окупації, куди звернутися за допомогою та яку підтримку можна отримати. Україна не залишає своїх громадян та завжди бореться за їхній благоустрій. І поки триває боротьба за незалежність, повернення наших територій, триває й робота тих, хто допомагає людям повертатися до свободи.

В разі потреби отримання консультативної допомоги в межах компетенції діяльності Представництва просимо звертатися:

• за контактним номером телефону +38 (067) 547-65-75,  зокрема у месенджерах (Viber, WhatsApp);.  
• за номером телефону безкоштовної “гарячої лінії” 0 800 502 192;
• на електронну адресу: [email protected].