Окупація Криму російською федерацією з 2014 року призвела не лише до порушення міжнародного права та прав людини, але й до стрімкого погіршення екологічної ситуації на півострові. Безвідповідальне управління ресурсами, мілітаризація території та ігнорування екологічних норм призводять до незворотних наслідків для унікальної природи Криму.

15 грудня 2024 року в південній частині Керченської протоки, поблизу мису Такиль (півострів Крим), сталася серйозна надзвичайна подія — одночасно зазнали аварії два нафтові танкери серії “Волгонефть”: “Волгонефть-212” та “Волгонефть-239”.

За уточненими даними, внаслідок руйнування чотирьох резервуарів обох танкерів у водне середовище потрапило близько 2,4 тис. тонн мазуту. Однак, справжня складність ситуації полягає не стільки в обсязі виливу, скільки в унікальних фізико-хімічних властивостях вантажу — мазуту марки М-100. Ключовою особливістю М-100, яка кардинально відрізняє цю аварію від типових розливів нафти, є його схильність до застигання при відносно низькій температурі +25°C. В умовах зимової Керченської протоки, де температура води значно нижча, мазут швидко втрачає плинність, перетворюючись на в’язку, майже тверду масу — він сідає на дно або залишається у товщі води у вигляді згустків та фрагментів.

Відповідно ці його властивості в сукупності створюють безпрецедентні виклики для ліквідації наслідків забруднення:

• Осідання мазуту на дно призводить до безпосереднього забруднення бентосних екосистем – місць проживання численних видів донних безхребетних, риб та водоростей. Утворення щільного шару мазуту може призвести до їхньої загибелі через фізичне задушення, токсичну дію вуглеводнів та порушення газообміну в донних відкладах.
• Забруднення прибережної зони: частина мазуту, що залишилася у воді, під дією течій та хвиль може викидатися на берегову лінію, забруднюючи піщані пляжі, скелясті ділянки та екосистеми лиманів і лагун. Це завдає шкоди прибережній флорі та фауні, включаючи птахів, які можуть забруднити пір’я, та морських ссавців.
• Складність моніторингу та оцінки збитків: оскільки основна маса забруднення знаходиться під водою, візуальна оцінка масштабів катастрофи ускладнюється. Для точного визначення площі та ступеня забруднення дна потрібні спеціалізовані гідроакустичні дослідження та взяття проб донних відкладень.
• Відсутність перевірених технологій ліквідації: особливо тривожним фактом, озвученим у звітах, є відсутність у світі перевірених технологій видалення мазуту марки М-100 з водного середовища. Традиційні методи є неефективними, а розробка нових, дієвих технологій потребує значного часу та наукових досліджень.

Витік мазуту в грудні 2024 року — це лише один із численних епізодів екологічного вандалізму, який чинить Російська Федерація на території окупованого Криму. Серед інших проблем: незаконна забудова прибережної зони та природних заповідників, виснаження водних ресурсів, знищення лісів та степів, перетворення півострова на військову базу.

Так, Держекоінспекцією проведено орієнтовні розрахунки збитків, завданих територіям та об’єктам ПЗФ внаслідок збройної агресії РФ на території Кримського півострова за окремими ресурсами з використанням для розрахунків окремих методик або такс. Такі розрахунки носять лише інформаційний характер, не є остаточними. Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963, Держекоінспекцією розраховано орієнтовні збитки за самовільне зайняття земельних ділянок на 208 територіях та об’єктах ПЗФ АР Крим та м. Севастополя, які склали 79 мільярдів гривень.

Збереження унікальної природи Криму — це не лише питання екологічної безпеки регіону, але й важливий аспект відновлення справедливості та суверенітету України. 

Ще до початку повномасштабного вторгнення в Україну, російська окупаційна адміністрація в Криму вже завдавала серйозної шкоди довкіллю півострова. Зокрема, йдеться про проведення військових навчань на природоохоронних територіях, будівництво т.зв. “Кримського мосту”, т.зв. “траси “Таврида” та інших інфраструктурних об’єктів, недбале ставлення до підприємств хімічної промисловості, що призвели до змін унікальної екологічної обстановки чи природних ландшафтів.

Після окупації Криму росія систематично руйнує його екосистему. Активна мілітаризація регіону спричиняє забруднення ґрунтів та морських вод. Незаконний видобуток корисних копалин, особливо піску, руйнує узбережжя та екологічну рівновагу Чорного моря. Крім того, масова вирубка лісів та зведення об’єктів без дотримання екологічних стандартів лише погіршують ситуацію. Обмеження допуску міжнародних екологічних місій ще більше посилює кризу.

Значної шкоди екологія Азово-Чорноморського регіону зазнала внаслідок російського повномасштабного вторгнення та бойових дій на морі. Десятки кораблів та катерів, літаки та гелікоптери разом з паливом та озброєнням опинились на морському дні. Цілі ділянки акваторій заміновано. В сучасних умовах складно оцінити наслідки, але те, що вони є складними для екологічного багатоманіття – безсумнівно.   

Також повідомляється, що російські військові знищують інженерні споруди для утилізації стічних вод, розташовані біля узбережжя Криму, що погіршує санітарну ситуацію в регіоні. Окремої уваги заслуговує шкода, завдана будівництвом російських оборонних споруд. Починаючи з 2022 року, після успішного українського контрнаступу, окупанти почали масово зводити фортифікаційні укріплення, рити окопи, встановлювати бетонні загородження — все це призводить до руйнування прибережних зон.

Окупація Криму призвела до втрати можливості дотримання чинних законодавчих норм щодо охорони природи. Це означає, що види, які охоронялись у Криму українським законодавством, більше не охороняються. Як зазначається у дослідженні ГО КримSOS  “Довкілля Криму: зміни та втрати в період повномасштабної війни”, Перспективи (на час окупації) подальшої охорони реальні лише для видів, які одночасно фігурують в Червоній книзі України та Червоній книзі російської федерації (ЧК рф). Існують дві перепони збереженню видів, що перебувають під охороною. По-перше, унікальні види, що зустрічаються лише в Криму, не включені до ЧК рф: все найбільш цінне втратило охоронний статус. По-друге, навіть ті види, що збігаються в ЧК України та ЧК рф, мають досить слабкий рівень захисту, що призводить до їхнього знищення.

Окупанти Криму не дбають про збереження степів на півострові, про що свідчать випадки заліснення степових територій, а також збільшення сільськогосподарських земель через розорювання степів після окупації Криму.

Будівництво інженерно-фортифікаційних споруд і проведення військових навчань як в акваторії, так і на суходолі, призводять до втрат для довкілля, оскільки окупаційна адміністрація не ставить перед собою цілі обмеження цих дій хоча б на природоохоронних територіях. Мілітаризація призводить до появи белігеративних (створених внаслідок формування мілітарної інфраструктури) ландшафтів, частішого виникнення пожеж, специфічного забруднення (фізичного, хімічного, акустичного) акваторій і загибелі морських гідробіонтів (китоподібних, молюсків та ін.).

До випадків загоряння лісів у гірській місцевості та підпалів, тобто пожеж, викликаних природними та антропогенними факторами, додались випадки загоряння степів, спричинені військовою діяльністю, зокрема, роботою засобів ППО.

У Криму залишається актуальною проблема переробки сміття, застарілих сміттєвих полігонів та поява несанкціонованих сміттєзвалищ. Окупаційна адміністрація намагається розв’язати цю проблему будівництвом нових сміттєспалювальних заводів, втім у такому разі постає великий ризик забруднення повітря. 

Нещодавно окупанти перетворили кримський заповідник “Опук” на військовий полігон. З 1 квітня до 31 грудня 2025 року на полігоні “Опук” щодня проводитимуться бойові стрільби, тактичні навчання, водіння бойових машин та інші заняття з бойової підготовки з використанням вибухонебезпечних речовин, боєприпасів, засобів ураження авіації. Територія мису і гора Опук, а також прилегла морська акваторія (зокрема Кояське озеро), є заповідником, створеним Україною у 1998 році.   

Разом з Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України закликаємо міжнародну спільноту засудити безвідповідальну політику росії, яка загрожує екологічній безпеці Чорного моря та прилеглих регіонів, вимагати усунути наслідки, спричинені аварією та відшкодування збитків, а також посилити міжнародний контроль за дотриманням стандартів безпеки судноплавства з метою запобігання подібним катастрофам у майбутньому.