30 липня курський районний суд ставропольського краю повторно виніс незаконний вирок кримському політв’язню Геннадію Лимешку. Росія незаконно звинуватила чоловіка у нібито здійсненні “публічних закликів до здійснення екстремістської діяльності” (ч. 2 ст. 280 КК рф) і засудила чоловіка до 2 років у колонії суворого режиму. 

Нагадаємо, що окупаційна фсб незаконно затримала Геннадія Лимешка 15 серпня 2017 року в окупованому Криму, одягнула мішок на голову. вивезла за місто і змусила записати зізнання у тих злочинах, які чоловік не скоював. Окупанти звинуватили Геннадія у начебто “підготовці диверсій за наказом СБУ”, проте українські спецслужби заперечили участь чоловіка у їхній діяльності. 

У травні 2018 року так званий “Судацький міський суд” засудив громадянина України до восьми років позбавлення волі за статтями про незаконне зберігання зброї (ч. 2 ст. 222 КК рф) і вибухівки (ч. 2 ст. 222.1 КК рф), а також виготовленні вибухових речовин (ч. 2 ст. 223.1 КК рф). 

Окупанти незаконно вивезли Геннадія Лимешка до виправної колонії № 6 ставропольського краю. Дружина Ірина Лимешко зазначає, що після жорстоких катувань, застосованих до політв’язня співробітниками фсб, йому не надали медичної допомоги. Внаслідок серйозних травм, отриманих внаслідок побиття та катування електричним струмом, чоловік досі скаржиться на хронічні проблеми із суглобами та значні пошкодження зубів.

Термін незаконного ув’язнення чоловіка сплив у лютому 2025 року, проте росіяни етапували Геннадія до Центру тимчасового утримання іноземців, а з 13 березня кримський політв’язень перестав виходити на зв’язок.

Харків’янин Геннадій Лимешко переїхав до Криму в пошуках роботи, щоб оплатити лікування доньки. до цього працював у Маріуполі. 

У випадку з Геннадієм Лимешком російські окупаційні органи порушили Римський статут Міжнародного кримінального суду, зокрема статтю 7, яка визначає ознаки злочинів проти людяності. Відповідно до цього документа, злочин проти людяності означає будь-яке з таких діянь, “коли вони вчиняються в рамках широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти будь-якого цивільного населення, з усвідомленням такого нападу” (Римський статут, стаття 7). У справі Лимешка вбачається щонайменше три такі діяння: депортація або насильницьке переміщення населення (пункт d) — вивезення з території окупованого Криму до ставропольського краю; ув’язнення або інше істотне позбавлення фізичної свободи в порушення основоположних норм міжнародного права (пункт e) — ув’язнення або інше істотне позбавлення фізичної свободи в порушення основоположних норм міжнародного права; а також катування (пункт f), яких Лимешко зазнав під час затримання з боку окупаційної фсб та у в’язниці. 

У справі Геннадія Лимешка також було грубо порушено положення Конвенції ООН проти катувань та інших видів жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження і покарання. Відповідно до норм Конвенції, жодні виключні обставини, якими б вони не були — стан війни, загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан — не можуть бути виправданням катувань. Застосування до Лимешка електричного струму, побиття та примус до запису “зізнання” у вигаданих злочинах є прямим порушенням заборони катувань, яка має імперативний характер у міжнародному праві.

Крім того, вивезення Геннадія Лимешка з тимчасово окупованого Криму до в’язниці у ставропольському краї суперечить також статті 49 IV Женевської конвенції, яка забороняє “незалежно від мотивів, здійснювати примусове індивідуальне чи масове переселення або депортацію осіб, що перебувають під захистом, з окупованої території на територію окупаційної держави або на територію будь-якої іншої держави, незалежно від того, окупована вона чи ні”.

Закликаємо міжнародну спільноту посилити тиск на державу-агресора задля звільнення усіх українських політв’язнів та сприяти притягненню росії до відповідальності за скоєння злочинів проти людяності. Нагадаємо, що лише завдяки деокупації усіх українських територій включно з Кримським півостровом можна зупинити насильство рф.