Їжа — один з інструментів для побудови відносин, співпраці, міжкультурного обміну та взаємодії. Це практикується на багатьох рівнях, як державному, так і повсякденному, коли кожен із нас спілкується з людьми з усього світу в кулінарному контексті. Кулінарна дипломатія може зміцнити державу, націю і мати значущий просвітницький вплив у міжнародній спільноті.

Коли у 2014 році росія вкотре показала своє справжнє обличчя, окупувавши наші території, вчиняючи злочини проти людяності, у світі стався спалах уваги до кримськотатарської культури, яка потребувала та потребує захисту, збереження та розвитку. Заклади харчування, відкриті вимушено переселеними кримськими татарами, і кулінарні клуби, у яких проводять майстер-класи з приготування їжі є водночас способом реалізації, прибутком і нагодою підкреслити ідентичність, не втративши власне “Я” у просторі нового міста.

Приготування традиційних страв сприяє збереженню зв’язків із полінаціональною культурою Кримського півострова, видимість якої наразі помітно зростає. Ресторани кримськотатарської кухні — важливий соціальний простір для зустрічей кримських татар і презентації своєї культури через їжу — усе частіше трапляються вулицями Києва, Львова, Одеси та інших міст України. Значний внесок у міжкультурний діалог належить громадським організаціям, які займаються дослідженням і популяризацією кримськотатарської культури. 

Їжа є одним з найдавніших інструментів побудови стосунків, яка до того ж є вітальною людською потребою. Спільна трапеза завжди була важливою частиною сімейних свят і ритуалів. Колективне споживання їжі фактично було визнанням усіма його учасниками значущості сімейної події. Навіть сьогодні жодна важлива подія в родинах кримських татар — весілля, народження дитини чи збори в далеку подорож — не відбувається без спільної трапези і молитви.

Виразним зразком комунікаційної стратегії у харчовій культурі є традиції вживання кави кримськотатарського народу, зокрема:

• Hoşkeldi qavesi: привітальна кава подається під час візиту гостей, з якими ведуться розмірені розмови під звук перетирання зерен ручним млинком — qave degirmeni. 
• Saba qavesi: ранкова кава об’єднує родину за столом, де найближчі люди обговорюють плани на день, підтримують одне одного та питають про самопочуття старших.
• Bayram qavesi: святкова кава для прийняття гостей і рідних на релігійні свята Курбан і Ораза-байрам.
• Közaydın qavesi: кавою для радісної звістки пригощають близьких, розповідаючи хороші новини та сімейні успіхи, як-от: народження дитини, здобуття освіти тощо.
  

Визнання значущості культури таким чином реалізується і на міжнародному рівні у кулінарній дипломатії, адже спільне приготування і вживання їжі уможливлюють розповідь про народ мовою смаку. Представлення своїх національних страв є важливим показником того, як народ бачить і позиціює себе. Звісно, стравами не домовляються та не переконують, однак вони є одним з чинників віднайдення спільної мови, який несе пізнання про ідентичність народу, позаяк гастрономія — це відображення етнічної, релігійної і соціально-політичної самобутності.