Історія боротьби кримських татар — одного з корінних народів України — сповнена прикладів мужності та стійкості. Сьогодні свій 81-й день народження святкує один із символів цієї боротьби, лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв.

Майбутній лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв народився у селі Ай-Серез (Міжріччя), що поблизу Судака, в нелегкий для свого народу час, коли Крим був під контролем нацистів, але ще страшніші дні очікували попереду. 

Його батьки, Абдульджеміля та Махфуре Мустафаєви, ще в 1930-х роках були розкуркулені й депортовані на Урал радянською владою, але згодом змогли повернутися до Криму. Проте це возз’єднання з рідною землею було короткочасним: незабаром після відновлення радянської влади у 1944 році, Мустафу разом із сім’єю та всім кримськотатарським народом депортували з Криму.

З моменту депортації до Узбекистану життя Джемілєва стало частиною тривалої боротьби за право кримських татар на повернення додому та за збереження власної культури. Вже з 16 років, працюючи токарем на заводі, він долучився до підпільної молодіжної організації “Спілка кримськотатарської молоді”, до якої входили студенти та робітники. Невдовзі діяльність організації силою припинили, а її лідерів заарештували; Мустафу звільнили з роботи і поставили під нагляд КДБ.

Середина XX століття — епоха глобальних змін, повстань проти імперіалізму та колоніалізму, боротьби за незалежність і право на самовизначення народів всього світу.  

Саме в цей час Мустафа Джемілєв розпочав свою активну правозахисну діяльність. У 1960-х роках, коли в СРСР репресіями придушувалися будь-які прояви національної свідомості, Джемілєв відкрито виступав проти політики радянської влади, закликаючи до повернення кримських татар на історичну батьківщину. Молодий Джемілєв був активним учасником протестів і мав чітку політичну позицію, за що його відрахували з інституту. А зміст його історичного рукопису “Короткий історичний нарис тюркської культури у Криму у XIII—XVIII ст.”, який він поширював серед студентів,  розцінено як “націоналістичний та антирадянський”.

За відмову служити в Радянській армії його на півтора року відправили до табору під Ташкентом. Після звільнення він встановив контакти з правозахисниками з усього СРСР та інформував світ про становище кримськотатарського народу.

Джемілєв став одним із засновників Ініціативної групи із захисту прав людини в СРСР. Незабаром його заарештували та звинуватили у “поширенні завідомо неправдивих вигадок, що ганьблять радянський державний лад”. Радянський “суд” виніс вирок до трьох років позбавлення волі, що став лише першим з багатьох наступних.

Однією з найвідоміших справ радянського режиму проти Джемілєва став так званий “Омський процес” — четвертий за рахунком. Протягом 303 днів він голодував на знак протесту проти висунутих звинувачень у нібито “наклепі на радянський лад”. Ці звинувачування висунули за декілька днів до того, як він мав звільнитися з попереднього табірного строку. 

Весь час голодування Джемілєва західні радіостанції день у день передавали відомості про його стан, протести та звернення. Радянські лікарі робили ін’єкції та вливання, щоб підтримувати його життя. Водночас йому відкрито погрожували та примушували до припинення голодування. Лише після оголошення вироку “суду” про два роки ув’язнення та численних звернень правозахисників і друзів, він завершив голодування. 

За свою правозахисну діяльність Мустафа Джемілєв заплатив високу ціну: арешти, табори, суди, тривалі голодування. Та це не зламало його волю. Він став голосом кримських татар у світі, відомим за відданість принципам і непохитність. Джемілєв заклав основи національного руху кримських татар, спрямованого на відновлення їхніх прав і повернення на рідну землю.

У лютому 1983 року, після чергового обмеження свободи, він переїхав до Криму. Перебуваючи на політичному засланні в Якутії, він зустрів свою майбутню дружину, з якою в них народилася дитина. Дізнавшись про його повернення до Криму з родиною, радянська влада виселила сім’ю з півострова. Остаточно повернутися до Криму він зміг лише в травні 1989 року, після ще двох судових вироків радянської влади. 

6 червня 1991 року на національному з’їзді кримськотатарського народу, що відбувся вперше після 1917 року  — Курултаї — Мустафа Джемілєв був обраний головою Меджлісу кримськотатарського народу. Після здобуття Україною незалежності він продовжив відстоювати права свого народу вже як народний депутат і перший голова Меджлісу. Джемілєв є символом відродження національної свідомості кримських татар і лідером, який прагнув забезпечити їхні права в демократичній Україні.

Однак історія принесла нові виклики. У 2014 році Росія окупувала Крим, і згодом російські окупанти заборонили Джемілєву в’їзд на рідний півострів. Він знову втратив можливість бачити рідну землю, де залишилися його родичі й друзі. Попри все, Мустафа Джемілєв продовжує діяльність у захисті прав свого народу, працюючи над законодавством і представляючи кримських татар у Верховній Раді України. Сьогодні він є живим уособленням боротьби за справедливість і свободу, нагадуючи світові про ціну, яку платить кримськотатарський народ за право бути собою.

Його слова: “Царство шакалів триває доти, доки не піднімуться на ноги леви”, — сказані на установчому саміті Кримської платформи, резонують із викликами, які стоять перед усіма, хто прагне відстояти свої права і свободи. І хоча Джемілєв поки не може приїхати до Криму, його голос залишається незмінним символом стійкості кримськотатарського народу та невтомної боротьби за свободу своєї землі.