26 лютого у День спротиву окупації Криму під час форуму “КРИМ: дім, за який ми боремось” відкрили виставку, підготовлену в межах інформаційної кампанії.

Вона побудована навколо трьох вимірів спротиву: військові, політв’язні та люди, які залишаються в окупованому Криму. Йдеться не про загальні формулювання, а про конкретні обличчя.

Перший вимір – військовий. Виставка розповідає, зокрема, про Аліма Керімова з позивним “БАСМАЧ”, бійця 34-ї бригади берегової оборони морської піхоти. Також серед представлених історій – військовий із позивним “Крим”, який служить у 28-й окремій механізованій бригаді імені Лицарів Зимового Походу. Його досвід – це продовження боротьби за півострів уже в складі Збройних сил.

Другий вимір – це політичні в’язні та їхні родини. Виставка висвітлює історію кримськотатарського активіста Тофіка Абдулгазієва, засудженого на 12 років. Він сьомий рік за ґратами, має злоякісну пухлину мозку і майже повністю втратив зір.

Окремо представлена історія Ірини Данилович – правозахисниці й журналістки, яку у 2022 році після обшуку затримали дорогою додому та засудили на 7 років. Пізніше вона повідомляла про тиск і застосування сили з боку окупантів.

Також виставка розповідає про Есму Німетуллаєву – дружину політв’язня Ремзі Німетуллаєва та матір п’ятьох дітей. Їй загрожує від 15 до 20 років ув’язнення. Її історія показує, що переслідування в Криму зачіпають не лише активістів, а й їхніх близьких.

Третій вимір – це щоденний спротив тих, хто залишається на півострові. Йдеться про людей, які поширюють проукраїнські листівки, відкрито висловлюють позицію або просто не приховують її, попри ризик обшуків і переслідувань. Для них Україна – це право на освіту, вибір і життя без страху.

Через ці історії виставка показує: спротив у Криму має різні форми. Він триває і на фронті, і за ґратами, і в повсякденному житті під окупацією.