Життя до затримання
Акім Екремович Бекіров народився 18 жовтня 1988 року в місті Фергана, Узбекистан, куди його родина, разом з тисячами інших кримських татар, була депортована радянським режимом у 1944 році.
У 1992 році родина Бекірових повернулася до Криму, оселившись у Курманському районі. У семирічному віці Акім пішов до першого класу Черновської середньої школи, де й закінчив 11 класів.
У 2006 році він вступив до Сімферопольського училища будівництва та комп’ютерних технологій за спеціальністю “комп’ютерна справа”. Згодом продовжив навчання на математичному факультеті Таврійського національного університету імені Вернадського, але через сімейні обставини був змушений взяти академічну відпустку й почати працювати.
Акім працював будівельником на різних об’єктах, забезпечуючи родину. У 2017 році одружився. У подружжя двоє неповнолітніх дітей: донька Сумая, яка народилася 7 лютого 2018 року, та син Сайфуллах — народжений уже після арешту батька, 25 серпня 2019 року.
Переслідування
Акім Бекіров був активним учасником громадського руху, зокрема ініціативи “Кримська солідарність”. Він не тільки допомагав родинам політв’язнів та займався питаннями IT-безпеки, а й брав участь в організації передач у СІЗО, відвідував та висвітлював судові засідання, вів відеотрансляції процесів. Як активіст, він був помітною фігурою в правозахисному середовищі Криму, що викликало посилену увагу з боку окупаційних силових структур. До арешту неодноразово помічав за собою та за своїм будинком стеження.
27 березня 2019 року російські окупанти затримали Акіма Бекірова після масштабних обшуків у будинках кримських татар у мікрорайонах Кам’янка та Строганівка міста Сімферополь. Це були наймасовіші затримання на півострові після початку окупації — тоді було затримано щонайменше 25 жителів півострова. Силовики не допускали адвокатів, не пред’являли ордерів, вилучали телефони та забороняли родинам сповіщати громадськість. Такі дії порушували базові норми прав людини.
За ґратами
18 березня 2022 року суд у російському ростові-на-дону визнав Акіма Бекірова винним у сфабрикованих звинуваченнях в нібито участі у терористичній організації та підготовці до насильницького захоплення влади. Його засудили до 14 років колонії суворого режиму, з яких 5 років — у тюрмі, а після звільнення — ще 1 рік обмеження волі.
7 липня 2023 року окупанти відмовили чоловіку в апеляції.
Після суду він певний час перебував у СІЗО-1 в новочеркаську ростовскьої області. Аж поки 26 серпня того ж року політв’язня разом із ще двома кримськотатарськими татарами — Рустемом Сейтахаліловим та Асаном Яніковим — не етапували до транзитно-пересильного пункту у волгограді.
Усіх трьох в’язнів везли у спеціальному вагоні, призначеному для перевезення ув’язнених — у важких умовах, без належного доступу до повітря та з обмеженими можливостями для зв’язку з зовнішнім світом.
Вже у вересні 2023 року він був поміщений до тюрми у саратовській області росії, що за понад 1500 км від Криму.
У жовтні 2024 року стало відомо, що його перевели до виправної колонії №1 цивільськ, що у російській республіці чувашія. Це переміщення частково скоротило відстань до Криму, проте Акім все ще залишається за тисячі кілометрів від дому. Адвокати неодноразово зверталися до російської служби виконання покарань із вимогами перевести політв’язня ближче до місця проживання його родини, однак відповіді були формальними або зовсім ігнорувалися.