Життя до затримання

Мустафаєв Марлен Рамісович народився 11 березня 1988 року у місті Наманган в Узбекистані. У 1989 році разом із родиною повернувся до Криму, де проживав у Карасувбазарі (нині Білогірськ).

У дорослому віці Марлен займався технічним обслуговуванням машин, ремонтом та продажем автозапчастин. Його знали як відповідального майстра, який сумлінно ставився до своєї справи. Одружений, разом із дружиною виховує двох неповнолітніх доньок.

Окрім роботи, Марлен був активним у житті своєї громади. Він підтримував земляків, відвідував судові засідання у справах кримськотатарських політв’язнів, передавав допомогу їм та їхнім родинам, особисто їздив до сімей, щоб підтримати їх у складних обставинах.

Переслідування

У 2017 році Марлен Мустафаєв взяв участь в одиночному пікеті під гаслом “Кримські татари не терористи”, за що окупанти оштрафували його. Родина вважає, що саме з цього моменту розпочалося його переслідування. У вересні 2021 року він також виходив під будівлю суду, щоб підтримати політв’язня Нарімана Джеляла.

9 лютого 2022 року у його дім увірвалися російські силовики з обшуком, а після цього затримали. Під час переміщення до Сімферополя Марлен зазнавав психологічного та фізичного тиску. Зокрема, йому надягнули мішок на голову, погрожували зброєю та намагалися змусити взяти до рук книги, які підкинули співробітники фсб, аби залишити на них відбитки пальців. 

Марлен відмовився це зробити. Під час обшуку у нього також вилучили та не повернули українські документи дружини.

За ґратами

30 листопада 2022 року російський “суд” у ростові-на-дону засудив Мустафаєва Марлена до 16 років і 8 місяців позбавлення волі в колонії суворого режиму. Після апеляції вирок залишили чинним із незначним скороченням строку.

Після затримання його утримували в СІЗО №1 у Сімферополі, де він зазнавав принизливого ставлення, зокрема через ненависть окупантів до кримських татар. Згодом його перемістили до ростова-на-дону, а після вироку – до новочеркаська, де він перебував до розгляду апеляції.

Наприкінці 2023 року Марлена Мустафаєва перевезли до іншого російського міста – димитровграда, де утримували у в’язниці закритого типу. Пізніше, 11 березня 2025 року його перевезли до красноярського краю, про що рідні дізналися лише за декілька місяців.

У колонії Марлена поміщали до штрафного ізолятора, зокрема під час так званого “карантину”. За словами рідних, покарання застосовували навіть за виконання намазу (молитви). Через ці умови у нього погіршилося здоров’я. Рідні наголошують, що його неодноразові переміщення супроводжувалися важкими умовами, а утримання далеко від Криму є формою додаткового тиску та ізоляції.

11 червня 2025 року Мустафаєву Марлену повідомили про подання документів щодо “припинення громадянства рф”. Окупаційна “адміністрація” також намагалася змусити його писати диктант з російської мови, а відмову трактувала як “порушення”.