Життя до затримання

Ірина Горобцова народилася 13 травня 1985 року. Вона здобула вищу освіту та до арешту успішно працювала тестувальницею в ІТ-компанії. 

До початку повномасштабного російського вторгнення Ірина разом із батьками мешкала у Херсоні. Після окупації міста навесні 2022 року вона зайняла активну проукраїнську позицію та долучилася до волонтерської діяльності: як водійка-доброволець допомагала місцевим лікарням, займалася доставкою медикаментів, їжі й перев’язувальних матеріалів. 

Ірина відкрито демонструвала свій спротив окупантам, відвідуючи мирні мітинги у Херсоні та публікуючи дописи на підтримку України у соцмережах.

Переслідування 

13 травня 2022 року, безпосередньо у день народження Ірини, озброєні російські силовики увірвалися до її будинку. Окупанти провели у жінки незаконний обшук, вилучили техніку, а саму активістку силоміць затримали та вивезли до тимчасово окупованого Криму. 

Тривалий час її утримували інкогніто, не допускаючи адвоката. Згодом російська влада сфабрикувала проти неї справу за статтею про «шпигунство», звинувативши у передачі українській розвідці даних про дислокацію військ РФ. 

Наприкінці серпня 2024 року окупаційний «суд» у Криму призначив Ірині Горобцовій 10,5 років позбавлення волі, а пізніше апеляційний суд у Москві залишив цей вирок без змін.

За ґратами 

Понад два роки Ірину незаконно утримували у слідчих ізоляторах Сімферополя, де вона зазнавала жорсткого психологічного тиску та тривалий час перебувала у карцері. Через неналежні умови утримання та стрес вона схудла на 20 кілограмів. 

У неволі її стан здоров’я критично погіршився: загострилася хронічна аневризма судин головного мозку та з’явилася тахікардія, проте належної медичної допомоги окупанти не надавали. 

Перебуваючи в СІЗО, Ірина змогла передати відкритого листа до державних органів України та Координаційного штабу із проханням про порятунок усіх цивільних жінок, які стали заручницями Кремля.

Станом на жовтень 2025 року Ірину Горобцову після розгляду апеляційної скарги в Москві вдруге перемістили до жіночої виправної колонії №2 у селищі Явас Республіки Мордовія. За свідченнями її батька, умови утримання в цій колонії є суворими й прирівнюються до каторги.