Окупанти продовжують катувати українських політв’язнів Еміра Усеїна-Куку, Сервета Газієва та Амета Сулейманова. У трьох чоловіків є серйозні проблеми зі здоров’ям, а умови незаконного утримання загрожують чоловікам не лише погіршенням стану, а й їхньому життю.
63-річний кримський татарин Сервет Газієв скаржиться на постійний біль у кишківнику, а також на проблеми із хребтом. Остання проблема з’явилася в нього після побиття у вересні 2021 року в СІЗО-5 ростова-на-дону. За словами його сестри, лікар відвідав Сервета лише один раз, попри постійні заявки політв’язня, а виписані ліки пан Газієв так і не отримав.
Амету Сулейманову, який ще до ув’язнення страждав на артеріальну та мітральну недостатність серця, стає гірше. Ноги набрякають через те, що йому забороняють з 6-ї ранку до 22-ї години вечора лежати на ліжку. Весь день він змушений стояти або сидіти на вузькій лавці. Уже після того як його відправили в СІЗО, медики діагностували в нього гонартроз суглобів нижніх кінцівок другого ступеня. Щодня Сулейманов відчуває нездужання і слабкість. Співробітники СІЗО забрали в нього Коран, йому не дають читати намаз вранці та вночі й погрожують карцером за порушення розпорядку дня.
В кінці липня 2023 року Еміру Усеїну-Куку виписали із лікарні, де йому провели операцію на кишківнику: однак російські лікарі досі відмовляються розповідати, на якій саме частині органу відбулось медичне втручання. Зокрема, політв’язню відмовили у реабілітації. Разом з тим, Усеїн-Куку повідомив, що не може наразі харчуватися у столовій в’язниці, адже після операції йому заборонили вживати крупи. Чоловіку часто доводиться голодувати.
Закликаємо міжнародну спільноту відреагувати на чергову нечувану несправедливість і посилити тиск на рф, яка разом із підконтрольними їй окупаційними адміністраціями Криму відверто ігнорує всі міжнародні норми гуманітарного права.
Політичні переслідування, катування, репресії та незаконні вироки на тимчасово окупованій території Криму повинні негайно припинитися, а всі винні понести відповідальність за скоєння злочинів, що неможливо без повної деокупації українського півострова.