У вересні 2025 року росія провела на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя чергові псевдовибори, що є грубим порушенням міжнародного права, зокрема Статуту ООН, Гельсінського заключного акта та IV Женевської конвенції 1949 року, яка забороняє державі-окупанту змінювати політичний статус окупованої території чи організовувати будь-які “вибори” під примусом. Будь-яке “волевиявлення”, організоване окупаційною адміністрацією, є юридично нікчемним і не створює жодних наслідків для суверенітету України над Кримом.

Попри масований тиск та пропаганду з боку москви, більшість мешканців Криму демонстративно проігнорувала це бутафорське голосування. На етапі дострокового “волевиявлення” (3–11 вересня) у Севастополі взяли участь лише 127 608 осіб – близько 37% від загальної кількості виборців міста. Ця мізерна активність стала першим сигналом провалу кремлівського сценарію. 

Протягом трьох днів основного “голосування” (12–14 вересня) виборчі дільниці стояли фактично пусткою. Навіть російським пропагандистським медіа вдалося зафіксувати там лише поодиноких пенсіонерів, яких окупаційна адміністрація залучала обіцянками дрібних побутових “покращень”. Щоб хоч якось збільшити явку, окупанти розгорнули загалом 187 виборчих дільниць, зокрема тимчасові – навіть у міській лікарні №1 та на бортах військово-морських сил окупанта. Більше того, було створено екстериторіальні дільниці: 14 – у москві та ще 4 – в зоні бойових дій на інших окупованих територіях України. Таким чином окупаційна адміністрація намагалася штучно накрутити явку, залучаючи голоси за межами Криму і створюючи ілюзію масової участі. Навіть ті незначні “виборці”, що все ж прийшли на дільниці, були переважно переселенцями, завезеними росією до Криму за роки окупації, а не корінними мешканцями півострова.

Щоб створити оманливу видимість “прозорості” процесу, росіяни залучили майже 700 “спостерігачів”, повністю підконтрольних окупаційній адміністрації. Зокрема, 494 із них були представниками кандидатів від прокремлівських партій та псевдооб’єднань, а ще 189 – делегатами так званої “громадської палати Севастополя”. Насправді ж весь процес відбувався під повним контролем загарбників і супроводжувався масштабними фальсифікаціями. Активісти повідомляють, що бюлетені масово вкидалися до скриньок для імітації потрібних результатів – настільки, що підрахунок голосів, імовірно, взагалі не проводився. Показово, що саме в Севастополі понад 60% бюлетенів опинилися не в стаціонарних, а в переносних скриньках для голосування, призначених для голосування вдома чи поза дільницями. Загалом це становило 155 тисяч бюлетенів у переносних скриньках проти лише 83,6 тисяч у стаціонарних. Таким чином, основна маса “явки” була забезпечена внаслідок неконтрольованих процедур, що ще раз доводить фіктивність і відсутність будь-якої легітимності цього фарсу.

Щоб приховати ці порушення від світу і від самих кримчан, окупаційна адміністрація навіть частково обмежила роботу інтернету на час “виборів” по всьому півострову, аби мешканці не могли відстежувати та повідомляти про численні випадки фальсифікацій. Крім того, у Севастополі різко збільшили кількість патрулів, виставивши в рази більше силовиків окупантів на вулицях, ніж зазвичай, що лише підкреслило паніку і їхній страх перед діями українського підпілля.

Водночас самі мешканці Криму продемонстрували масовий бойкот цьому фарсу. Рух спротиву “Жовта стрічка” ініціював акцію громадянської непокори “СевасІгнор”, відкрито закликаючи севастопольців узагалі не приходити на дільниці. Спеціально запущений веб-сайт-лічильник дозволяв кожному охочому анонімно “зареєструвати” свою неявку на псевдовиборах – і цією можливістю скористалися десятки тисяч людей. Станом на завершення голосування понад 51 тисяча жителів Севастополя засвідчили свою участь у бойкоті. 

Україна і світова спільнота одностайно заявили про невизнання цих незаконних “виборів”. Міністерство закордонних справ України підкреслило, що організація росією будь-яких голосувань на окупованій території є протиправною, а отримані результати – нікчемними. Проведене окупантами “голосування” лишається політичною виставою без жодних правових наслідків – і яскравим свідченням відданості мешканців Криму, котрі зрештою бойкотом зірвали чергову спробу окупантів легітимізувати свій злочин.