У межах Другої міжнародної конференції “Crimea Global. Understanding Ukraine through the South” відбулася шоста панельна дискусія “Радянська спадщина в країнах Африки, Азії та Латинської Америки: чи повинна Україна претендувати на її частку?”.

Учасники дискусії: Олег Бєлоколос, директор Центру досліджень національної стійкості, політичний експерт, дипломат, тимчасовий повірений у справах України в Кенії (2008–2010); Олексій Гарань, професор кафедри політології Національного університету “Києво-Могилянська академія”, науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи”; Мрідула Гош, доцентка Національного університету “Києво-Могилянська академія”, голова правління Східноєвропейського інституту розвитку; Євген Микитенко, Радник міністра закордонних справ України, колишній Посол України в Саудівській Аравії, Йорданії, Сирії, ОАЕ, Судані, Катарі, Єгипті; Дзвінка Качур, віцепрезидентка Світового конгресу українців у країнах Африки, співзасновниця “Української асоціації ПАР”. 

Модерувала дискусійну панель керівниця Служби забезпечення діяльності Кримської платформи Марія Томак.

Євген Микитенко поділився результатами ефективної співпраці України з країнами Африки, зокрема, зауваживши, що Україна не лише постачає товари, а й реалізує високотехнологічні проєкти. Зокрема, він розповів, як український “Південмаш” допоміг запустити супутник для Єгипту, а також взяв активну участь у будівництві Асуанської греблі. Він також підкреслив, що Єгипет став першим африканським партнером України у сфері торгівлі, досягнувши обсягу взаємного товарообігу в $2,2 млрд, де переважає  саме український експорт.

Олег Бєлоколос наголосив на важливості історичної ролі України в економічному співробітництві з іншими країнами, країнами Африки та Близького Сходу. Він зазначив, що через українські порти до Африки постачалася сільськогосподарська техніка, добрива та обладнання, що сприяло економічному розвитку регіону. Він також акцентував на значенні цих партнерських відносин, які формували довготривалу взаємодію та відкривали нові можливості для співпраці, що є важливим орієнтиром для сучасної України.

“Ці історичні відносини підкреслюють давню роль України у підтримці розвитку африканських країн. Хоча легко зосередитися на внеску всього СРСР, унікальні індустріальні та логістичні можливості України відіграли критичну роль у налагодженні цих партнерських відносин. Отже, коли ми обговорюємо позицію України сьогодні, важливо пам’ятати цю спадщину співпраці та взаємної вигоди”, — заявив Олег Бєлоколос. 

Мрідула Гош зосередилася на відносинах Індії та України. Під час свого виступу вона згадала численні переговори щодо торгівлі між двома країнами в 1990-х, особливо у військовій сфері. Також вона розповіла про участь українських спеціалістів у створенні важливих технологічних установ в Індії за радянських часів. Підсумовуючи, Мрідула Гош наголосила на двох факторах, які зрозумілі всім в Індії, і на які повинна опиратись українська робота з цим регіоном: спільний досвід переживання голоду та мовне питання.

Дзвінка Качур зауважила, що Україні складно замінити всі 15 радянських республік у свідомості африканців, адже Росія активно використовує спадщину СРСР для пропаганди та впливу. Вона підкреслила важливість пояснення унікальної української ідентичності, зокрема через історичні факти, як-от підтримка Україною боротьби з апартеїдом і співпраця з лідерами Африканського національного конгресу. Дзвінка Качур також відзначила важливість таких ініціатив, як створення українського розділу в парку Свободи у Преторії, що дозволяє відокремити Україну від російського наративу і утвердити її історичну роль у боротьбі за свободу й права людини.

“Ми маємо засуджувати гнітючу систему Радянського союзу, але не можемо мовчати, коли Росія використовує цей викривлений наратив, щоб атакувати Україну”, — відзначила  Дзвінка Качур.

Олексій Гарань на завершення дискусії акцентував на потребі розуміння колоніальної політики Радянського союзу щодо України, щоб пояснити, що сучасна Україна не несе відповідальності за злочини СРСР, зокрема за війну в Афганістані чи підтримку комуністичних режимів в Африці. Він підкреслив, що ці питання слід подавати делікатно, враховуючи позитивний образ СРСР у багатьох країнах, але водночас акцентувати на фактах, які демонструють Україну як жертву радянського імперіалізму.