Сьогодні політв’язень Тофік Абдулгазієв відзначає свій 45-й день народження — уже сьомий за ґратами.

Вперше російські силовики прийшли з обшуком до його будинку 4 травня 2017 року. Водночас затримання відбулося після повторного обшуку у 2019 році. Абдулгазієва звинуватили в участі в організації «Хізб ут-Тахрір», яку росія визнала «терористичною» та заборонила у 2003 році, а після окупації українських територій незаконно поширила на них дію свого законодавства.

У травні 2022 року російський суд у ростові-на-дону засудив його до 12 років позбавлення волі в колонії суворого режиму, з яких перші п’ять років — у в’язниці. Апеляцію сторони захисту було відхилено, вирок залишили без змін.

За роки ув’язнення через неналежні умови утримання у Тофіка Абдулгазієва діагностували низку захворювань: двосторонню пневмонію, лівосторонній гідроторакс (скупчення рідини в легенях), анемію середнього ступеня тяжкості та інші. У 2025 році його дружина повідомила про виявлену злоякісну пухлину головного мозку та поступову втрату зору.

У березні цього року росіяни під тиском змусили підписати Тофіка Абдулгазієва документ, про зміст якого він дізнався лише пізніше на суді. У ньому йшлося про те, що, за висновком лікарів тюремної лікарні Абдулгазієв нібито «абсолютно здоровий і не має жодних заперечень і претензій щодо переведення назад із лікарні до колонії». Попри заяви окупантів, сам Абдулгазієв скаржиться на постійні нестерпні головні болі, втрату свідомості тощо. Тиск росіян на нього не припинився – у квітні проти нього відкрили нову кримінальну справу – вже за начебто «неповагу до суду». 

Історія Тофіка Абдулгазієва показує, що переслідування на тимчасово окупованих територіях не припиняються, а репресивна система росії продовжує використовувати сфабриковані справи, тиск і нехтування здоров’ям людей як інструменти залякування та придушення іншої позиції.