За дванадцять років російської окупації півострова насильство проти всього українського перетворилося на рутину. Репресії, переслідування, сфабриковані судові справи й убивства — це звичний інструмент контролю, який використовує рф. Але навіть у цих умовах Крим не був зламаний: він залишається українським, а його мешканці, ризикуючи свободою і життям, продовжують чинити спротив.

У межах ініціативи #рух_спротиву разом із Центром національного спротиву ми фіксуємо й поширюємо розповіді людей, які навіть під окупацією зберегли свою ідентичність і не зреклися України. Паралельно ми збираємо докази злочинів окупаційної адміністрації та насильства проти мирного населення. Ці свідчення показують очевидне: страх не здатен знищити прагнення до свободи, а спротив триває навіть у найтемніших умовах.

• Суд у російському ростові-на-дону засудив 50-річного мешканця тимчасово окупованої Керчі Василя Дросова до позбавлення волі за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито “виправданні терористичної діяльності” через коментар у Telegram.
• Окупаційний “суд” у Севастополі засудив 53-річного мешканця Криму Євгена Гуденкова до 17 років колонії суворого режиму за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито “державній зраді” та “незаконному поводженні з вибуховими речовинами” через нібито передачу даних про позиції окупаційних військ Силам Оборони України. Окрім 17 років ув’язнення, “суд” також призначив 1 рік обмеження волі, штраф у розмірі 400 тисяч рублів і постановив конфіскувати автомобіль, мобільний телефон та ноутбук.
• Окупанти затримали в Севастополі 19-річного місцевого мешканця, звинувативши його у нібито “підготовці диверсій” за завданням українських спецслужб. 

• Окупаційний «верховний суд Криму» засудив 44-річного мешканця півострова до 18 років колонії суворого режиму за сфальсифікованою справою про нібито «державну зраду» — через його позицію проти війни рф та звинувачення у передачі даних українській розвідці.
• Мешканку Джанкойського району Леру Джемілову засудили  до 15 років колонії за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито «державній зраді» — через обвинувачення в передачі інформації українській розвідці.

Попри репресії, ризик і постійну загрозу, на тимчасово окупованій території формується стійка мережа опору. Це вже не поодинокі вчинки окремих людей, а взаємопов’язані ініціативи, що діють системно, обережно й усвідомлено. Одним із таких прикладів є рух “Жовта стрічка”, який через символи, стікери та листівки повертає українську ідентичність у публічний простір і нагадує про справжню приналежність Криму. 

Наприклад, 31 січня учасники руху “Жовта стрічка” в Сімферополі, Севастополі та Алушті робили фотографії з патріотичними записками, демонструючи спротив російській окупації.

Також в Криму діє такий проєкт, як “Зла Мавка”, що мовою особистих історій фіксує досвід, страхи й силу кримських жінок, змушених жити під окупацією.

Поряд із практикою політичних ув’язнень окупаційна адміністрація масово вдається до незаконного адміністративного тиску. За останніми даними станом на 26 січня 2026 року, на території Криму зафіксовано щонайменше 1672 випадки переслідування за статтею 20.3.3 Кодексу рф про адміністративні правопорушення. У більшості з них — 1542 — вже ухвалені рішення про накладення штрафів або справи приєднані до інших проваджень, ще 17 матеріалів досі перебувають без розгляду.