Попри понад одинадцять років від початку окупації, Крим залишається українським — не лише за законом, а й у серцях людей. Попри переслідування, заборони й постійний тиск, там досі лунає українська мова, у родинах зберігають пам’ять про своє коріння та передають дітям любов до батьківщини. Навіть у дрібницях — у слові, у пісні, у жесті — живе відданість Україні.

У межах ініціативи #рух_спротиву спільно з Центром національного спротиву ми показуємо історії тих, хто не зламався. Вони ризикують, щоб зберегти українські символи, передати правду й уберегти культуру півострова, навіть коли за це загрожує покарання.

Окупаційна адміністрація намагається знищити все українське — закриває школи, переписує історію, переслідує тих, хто говорить чи співає рідною мовою. Система перетворилася на механізм страху й підкорення.

Та попри це, Крим продовжує чинити спротив. Написи на парканах, таємні листівки, мовчазні жести солідарності — усе це свідчить: дух свободи не знищити. Щодня цей опір робить нас ближчими до того моменту, коли Крим буде звільнено від окупантів.

• Суд у російському ростові-на-дону засудив 51-річного мешканця Севастополя Сергія Лихоманова до 15 років колонії суворого режиму за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито “державній зраді”, “приготуванні до теракту” та нібито співпрацю зі Службою безпеки України й передачі даних про військові об’єкти і транспортну інфраструктуру окупантів. Його також звинуватили у “вербуванні знайомого” для збору інформації про системи ППО в регіоні. 
• Окупаційний “суд” у Сімферополі засудив 37-річного місцевого мешканця до одного року позбавлення волі за сфальсифікованими звинуваченнями у “публічних закликах до насильницьких дій за національною ознакою” через публікації у соціальних мережах. Окрім основного “покарання”, йому також заборонено протягом 1 року і 6 місяців займатися адмініструванням інтернет-ресурсів.

У Криму спротив давно виріс із поодиноких вчинків відваги у справжній рух, що має структуру, мету й власний ритм життя. Після 2022 року він став підпільною мережею, яка діє щодня, попри арешти, обшуки й тиск. На півострові формується спільнота, що своїм існуванням доводить: Крим — це Україна, і крапка.

Цей рух не має єдиного обличчя. Одні ведуть незалежні медіа, інші фіксують злочини окупантів. Хтось виходить на тихі акції протесту, хтось передає українським військовим інформацію, від якої залежать життя.

Кожна їхня дія — це цвях у труну окупаційного режиму й водночас доказ незламності. Їхній шепіт, їхні кроки, їхня правда звучать гучніше за будь-яку пропаганду: “Ми тут. Ми боремось. Ми — Україна”

• Активісти руху “АТЕШ” продовжують стежити за військовою активністю росії в окупованому Севастополі. Цього тижня їхні агенти зафіксували посилену охорону та активне переміщення транспорту на медичних складах міноборони рф, що може свідчити про зберігання там цінних ресурсів. Водночас на базі 12-го зенітно-ракетного полку спостерігається хаос — списана техніка, металобрухт і ознаки дефіциту забезпечення. Усі отримані дані передано Силам оборони України, які використовують їх для подальшого ураження ворожих цілей.
• Рух “Жовта стрічка” продовжує залишати помітні сліди у міських просторах. Постери з гаслами, жовті стрічки на огорожах та зупинках, написи на стінах і тротуарах з’являються біля шкіл, ринків та адміністративних будівель. Ці знаки фотографують і поширюють у соцмережах та медіа — і тим самим надсилають окупантам зрозуміле послання: “Ви тут сторонні”.
• Жіноча ініціатива “Зла Мавка” збирає й робить публічними розповіді кримських жінок. Активістки документують обшуки, викрадення, допити та інші форми тиску, перетворюючи свідчення на візуальні нарративи, короткі відеорепортажі й аудіо-есе. Онлайн-виставки відтворюють повсякденність під окупацією через жіночий досвід і служать контр-оповіданням проти російської пропаганди.
• Група “Кримські бойові чайки” аналізує відкриті дані про роботу окупаційної адміністрації: відстежує переміщення техніки, визначає розташування підрозділів, виявляє можливих колаборантів серед силовиків та чиновників. На основі цих спостережень формують бази даних, перевіряють документи й поширюють критично важливу інформацію — частину зібраних матеріалів передають Силам Оборони України.

Станом на 22 серпня 2025 року за ґратами перебувають щонайменше 222 мешканців Криму, ув’язнених із політичних мотивів. Серед них 133 — представники кримськотатарського народу. Їх звинувачують у “тероризмі”, “екстремізмі” чи “державній зраді”, хоча всі ці справи побудовані на сфабрикованих доказах. Це не випадковість, а свідома політика — придушити опір, зламати волю до свободи й витіснити корінний народ із рідної землі.

Політв’язнів утримують у системі, де насильство, приниження та катування стали нормою. Але навіть у цих умовах вони залишаються собою — не зрікаються своїх переконань, не втрачають гідності, не дозволяють окупантам стерти їхню ідентичність. Їхня незламність стала знаком віри для всіх, хто продовжує боротьбу за звільнення Криму.

Події останніх місяців довели: залізні ґрати не здатні приборкати силу духу. Тюрми окупантів безсилі перед людьми, які знають, за що стоять, і чиє серце — на боці правди.

• Окупанти у Севастополі затримали 39-річного місцевого жителя через коментарі у соціальних мережах, де він критикував російських окупантів. Проти нього відкрито кримінальну справу, наразі чоловік під підпискою про невиїзд.
• Силовики окупаційної адміністрації затримали 39-річного мешканця Севастополя через негативні коментарі у соціальних мережах на адресу окупантів та підтримку України. Кримінальну справу, скеровано до “суду”.
• У Криму незаконно затримано місцевого жителя, якого звинувачують у нібито передачі українській розвідці даних про розташування зенітно-ракетних комплексів С-300 окупантів та “підготовці теракту”. За версією фсб рф, під час обшуку в нього нібито вилучили вибухівку. Проти чоловіка відкрито кримінальну справу.

Станом на 7 жовтня 2025 року задокументовано щонайменше 1585 адміністративних проваджень за статтею 20.3.3 КпАП рф. У 1449 випадках уже ухвалено рішення про штрафи або справи приєднано до інших, ще 23 справи залишаються на розгляді. Найбільше переслідувань відбулося в Армянську — окупаційна адміністрація перетворила місто на осередок репресій: лише за останні шість місяців там відкрито 224 провадження, тобто понад половину всіх зафіксованих на півострові. Під ударом — усі без винятку: 755 жінок (52%) і 691 чоловік (48%).

Та попри тиск, Крим не скорився. Кольори українського прапора, що з’являються на парканах, написи на стінах, листівки у під’їздах — усе це мовчазні, але гучні сигнали спротиву. Кожен із них — доказ, що окупанти не здатні викорінити українську ідентичність. Ми бачимо тих, хто ризикує власною волею заради правди, і пам’ятаємо їхній голос:  “Ми тут. Ми боремось. Ми — Україна”.