Попри роки окупації, погроз, переслідувань і репресій, кримчани не втрачають зв’язку з українським корінням. Вони продовжують передавати дітям культуру й пам’ять, зберігати ідентичність. І щодня — навіть під прицілом обшуків, арештів і фабрикованих справ — вони роблять вибір на користь спротиву. Це — не лише про сміливість. Це про гідність і вірність Україні. Спротив — це пульс, що живить надію на деокупацію.

У межах нашої рубрики #рух_спротиву, у співпраці з Центром національного спротиву, ми продовжуємо розповідати про мешканців Криму, які щодня кидають виклик окупаційному режиму.

Окупаційна адміністрація намагається стерти все українське з півострова — від символіки до елементарної самоідентифікації. За українську мову, публічне слово чи навіть за просту згадку про правду — людей кидають за ґрати, обшукують домівки, фабрикують справи. Від 2022 року масово застосовується стаття про “дискредитацію армії рф” — як інструмент для переслідування інодумців. Сьогодні опір став синонімом свободи — і частиною щоденної боротьби за неї.

Ось кілька прикладів за останній тиждень:

• Окупаційний “суд” відхилив апеляційні скарги політв’язнів Віктора Кудінова та Сергія Жигалова, засуджених до шести років ув’язнення за нібито участь у діяльності релігійної організації “Свідки Єгови”.
• Силовики окупаційної адміністрації незаконно оштрафували 24-річну мешканку села Скворцове Сімферопольського району Ельназ Чарухову за нібито дописи у соцмережах на підтримку України, проте від “вибачення” на камеру дівчина відмовилася.
• 19-річного студента одного з севастопольських коледжів окупанти оштрафували на 99 тисяч рублів за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито “дискредитації збройних сил РФ” та “пропаганді нетрадиційних сексуальних стосунків”
• Мешканець Сімферополя був незаконно оштрафований на 30 тисяч рублів за нібито “дискредитацію збройних сил рф” через негативні вислови щодо дій окупантів.

Повсякденний спротив на тимчасово окупованих територіях — це не випадкові прояви окремих сміливців, а системна діяльність широкої мережі підпілля, яка зміцнилася з 2022 року у відповідь на широкомасштабне вторгнення росії. Учасники цих мереж не обмежуються символічними жестами: вони активно поширюють інформаційні матеріали, координують ненасильницькі акції, фіксують рухи окупаційних військ і передають важливі дані українським силам оборони. Саме завдяки такому постійному тиску Крим залишається живим осередком опору окупантам, який щоденно нагадує: він — частина України.

• Агенти руху “АТЕШ” послідовно продовжують діяльність на тимчасово окупованому півострові. Зокрема, цього тижня агенти вивели з ладу кремлівські онлайн-ресурси, що щодня транслювали дезінформацію й працювали на знищення української ідентичності серед мешканців Криму та прикордоння. Крім того, в Алушті агенти провели агітаційну акцію з поширення матеріалів для залучення нових людей до руху.
• Рух спротиву “Жовта стрічка” не припиняє активність, попри постійні спроби придушення з боку окупаційних структур. Активісти виводять на вулиці символи спротиву — розклеюють листівки, малюють гасла, перев’язують міські об’єкти жовтими стрічками. Таким чином вони не лише очищують публічний простір від пропагандистських меседжів, а й формують простір спротиву, де кожна дія — це доказ: “Крим — це Україна”.
• Жіноча ініціатива “Зла Мавка” щодня веде хроніку життя в окупації. Її учасниці фіксують епізоди тиску, настрої серед людей, страх і водночас — надію, яка не згасає. Через банери, графіті, протестні повідомлення вони створюють простір опору там, де система очікує повної тиші. Їхня присутність — це виклик репресивному апарату, який не здатен придушити гідність.
• Учасники руху “Кримські бойові чайки” працюють як аналітична та розвідувальна мережа громадського спротиву. Вони виявляють російських військових злочинців і колаборантів, документують факти порушень, аналізують репресивні інструменти окупаційної адміністрації. Їхня діяльність — це не лише про фіксацію злочинів, а й про дослідження того, як формується та діє спротив. Їхня мета — встановити правду, зафіксувати злочини і наблизити відновлення справедливості.

Станом на 27 травня 2025 року щонайменше 222 людини залишаються позбавленими волі внаслідок політично мотивованих переслідувань о, російських окупантів. Із них 133 — представники кримськотатарського народу, яких російські окупаційні структури звинувачують у надуманих злочинах на кшталт “терористичної діяльності”, “екстремізму” чи “державної зради”. Ці репресії є частиною цілеспрямованої політики знищення громадянського спротиву, придушення свобод і витіснення корінного населення з півострова. Умови утримання — жорстокі: тортури, психологічний тиск, ізоляція. Та навіть за умови постійного тиску — їхня мужність залишається символом боротьби за гідність та волю та права. Про це свідчать і останні події:

• Силовики окупаційної адміністрації затримали 21-річного мешканця Керчі за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито “державній зраді” та передачі українській розвідці інформацію про розміщення засобів протиповітряної оборони та інших військових об’єктів окупантів на півострові.

Зростаюча хвиля спротиву окупаційному режиму в Криму дедалі чіткіше проявляється у статистиці адміністративних переслідувань за ст. 20.3.3 КпАП рф — через нібито “дискредитацію” російських збройних формувань. Станом на 4 червня 2025 року зафіксовано щонайменше 1382 випадки передачі матеріалів до так званих “судів” та інших структур окупаційної адміністрації. У переважній більшості — 1218 проваджень — винесено рішення про штрафи чи санкції у складі інших справ. Ще 61 справа перебуває на розгляді. За гендерним розподілом: 597 постанов стосуються жінок, 620 — чоловіків.

Висловлюємо глибоку вдячність усім, хто, залишаючись у тимчасово окупованому Криму, не зраджує своїм переконанням, чинить опір окупації, не боїться висловлюватися, зберігає гідність і віру в Україну. Щоденні акти непокори — незалежно від масштабу — стають символами незламності: слово українською, стрічка у національних кольорах, жест протесту чи тихе повідомлення. Усе це — прояви сміливості в умовах постійних ризиків затримань, обшуків, допитів. Крим — це Україна не лише юридично, а й у серцях тих, хто чинить спротив. Ми бачимо кожен жест, пам’ятаємо кожного і дякуємо за стійкість. Слава Україні!