Незважаючи на тривалу окупацію, Крим продовжує чинити опір. Жорсткі репресії, численні обшуки та постійний тиск не зламали дух його жителів. Українська мова звучить на півострові, національна свідомість передається через покоління, а традиції зберігаються в сімейних оповідях, попри всі спроби їх знищити. Щоденно кримчани протистоять окупантам — тихо, але непохитно. Їхній вибір — це сміливість і відданість правді, гідності та своїй ідентичності.

У рамках спеціального проєкту #рух_спротиву разом із Центром національного спротиву ми висвітлюємо історії тих, хто не дозволяє ворогу стерти український дух із кримської землі.

Окупанти систематично знищують усе, що пов’язане з Україною: ліквідують культурні пам’ятки, закривають україномовні школи, переслідують за найменший прояв інакодумства. Так званий “закон про дискредитацію армії рф” став знаряддям для придушення будь-якої свободи слова.

Кожен прояв спротиву — від напису на стіні до листівки чи іншої дії — це крок до великої мети: звільнення Криму. Нижче наведено приклади нещодавніх актів цього тихого, але рішучого опору.

• Окупаційний “суд” ув’язнив до СІЗО жителя Феодосії за вигаданими звинуваченнями у “державній зраді” та передачі Україні даних про розташування об’єктів окупантів, зокрема, систем протиповітряної оборони та інфраструктури морського порту Феодосії.
• Окупанти у Керчі незаконно засудили місцевого жителя до 13 років колонії суворого режиму та 1 року і 10 місяців обмеження волі за нібито співпрацю з українською розвідкою, шляхом передачі інформації про геолокацію об’єктів окупантів.

Нині спротив у тимчасово окупованому Криму поширився з окремих проявів незгоди на добре скоординований рух, який посилився після широкомасштабного вторгнення росії у 2022 році. На півострові сформувалася міцна підпільна мережа — спільнота людей, які діють згуртовано, попри всі ризики, не втрачаючи рішучості.

Вони протистоять окупантам в інформаційному просторі, документують їхні злочини, організовують ненасильницькі акції спротиву та передають цінну розвідувальну інформацію Силам оборони України. Їхня діяльність — це не лише сміливі вчинки, а й сигнал: Крим не скорився і не мовчить.

Кожен їхній крок — це свідчення боротьби півострова. Це голос Криму, який заявляє: ми не підкорилися, ми стоїмо міцно, ми — невід’ємна частина вільної України.

• Активісти руху “АТЕШ” невпинно відстежують дії окупантів у Криму. Зокрема, цього тижня вони виявили, що на базі 810-ї бригади морської піхоти в Севастополі окупанти через брак приміщень розгорнули польовий шпиталь для поранених, крім того, у 12-му зенітно-ракетному полку зс рф зафіксовано переміщення техніки та більшою частину особового складу розосередило за межами частини, побоюючись ударів Сил Оборони України. Також цього тижня у Сімферополі партизани поширили листівки із закликами до спротиву, підтримуючи віру місцевих у звільнення півострова.
• Рух “Жовта стрічка” не припиняє своєї діяльності на окупованих територіях Криму. Учасники спротиву постійно поширюють антиокупаційні листівки, розвішують символічні жовті стрічки на стовпах, огорожах, зупинках громадського транспорту, а також залишають написи на стінах і тротуарах. У різних містах ці стрічки з’являються то біля адміністративних споруд, то поблизу навчальних закладів чи торговельних площ. Усі акції документуються та розповсюджуються через медіа, сторінки активістів і архіви. Мета цих дій — нагадати окупантам, що вони чужі на цій землі.
• Жіноча ініціатива “Зла Мавка” зосереджується на збереженні історій кримчан. Вони записують розповіді про обшуки, допити, безслідні зникнення людей і повсякденний тиск цензури. На основі цих свідчень створюють візуальні проєкти: ілюстрації з цитатами постраждалих, аудіоісторії, короткометражні відео. Крім того, активістки проводять віртуальні виставки, де через мистецтво показують реалії життя під окупацією, зокрема через призму жіночого досвіду. Їхня ціль — зберегти правду та протистояти пропаганді, яка намагається її заглушити.
• Група “Кримські бойові чайки” займається збором і аналізом даних про діяльність окупантів. Вони відстежують розташування військової техніки, переміщення військ, а також ідентифікують колаборантів, зокрема місцевих посадовців і правоохоронців. Учасники створюють бази даних зрадників, досліджують документи, отримують і передають конфіденційну інформацію. Частина зібраних матеріалів надходить до українських спецслужб, а частина оприлюднюється у звітах для громадськості.

На 23 червня 2025 року щонайменше 221 особа перебуває в ув’язненні через політично вмотивовані переслідування, організовані окупаційною адміністрацією росії в Криму. З них 133 — представники кримськотатарського народу, яких безпідставно звинувачують у “тероризмі”, “екстремізмі” чи “державній зраді”. Ці репресії є частиною свідомої політики, спрямованої на придушення будь-якого опору, обмеження основних свобод і витіснення корінного народу з його історичної батьківщини.

Ув’язнені зазнають ізоляції, тортур і постійного психологічного тиску, але навіть у таких умовах вони залишаються відданими, вірними своїм принципам і національній гідності. Їхня стійкість стала символом боротьби, уособленням мужності та прагнення до свободи.

Останні події лише підкреслюють цю непохитність.

• У тимчасово окупованому Севастополі окупанти затримали 48-річного місцевого жителя за коментарі в соціальних мережах, у яких він критикував дії окупаційних військ та закликав до знищення об’єктів окупантів Силами Оборони України. Проти нього незаконно порушено кримінальну справу.

Незважаючи на окупацію, рух спротиву в Криму не лише не вщухає, а й набирає обертів, стаючи більш згуртованим і структурованим. Яскравим доказом цього є посилення репресій з боку окупаційної адміністрації. Станом на 17 липня 2025 року зафіксовано щонайменше 1472 справи, передані до так званих “судів” за статтею 20.3.3 КпАП рф — інструментом для придушення інакодумців.

У 1340 випадках уже винесено вироки у вигляді штрафів або інших покарань, тоді як 55 справ залишаються на розгляді. Гендерний розподіл серед переслідуваних майже рівний: 683 жінки (51%) та 656 чоловіків (49%). Найгостріша ситуація спостерігається в Армянську, де за перше півріччя 2025 року відкрито 164 справи — половину від загальної кількості проваджень у Криму за цей період.

Висловлюємо вдячність усім, хто продовжує боротьбу, попри постійну загрозу. Кожен символ, слово чи жовто-блакитний акцент несе в собі енергію спротиву. Це — знаки, які промовляють: ми не зникли, ми не мовчимо, ми стоїмо міцно.

Коли кожен жест — від допису до стрічки — може призвести до штрафу, обшуку чи ув’язнення, він стає проявом надзвичайної відваги. Ви — душа опору. І ми наголошуємо: Крим не скорився. Крим бореться. Крим — це Україна.