10 років тому, 6 квітня 2014 року, було вбито майора Військово-морських сил ЗСУ Станіслава Карачевського. Його з автомата АК-74 розстріляв російський морський піхотинець. Карачевський став другою жертвою серед військовослужбовців у російсько-українській війні.

Майор Станіслав Карачевський закінчив Академію військово-морських сил ім. Нахімова у Севастополі. Служив начальником оперативного відділення штабу 10-ї морської авіаційної бригади у місті Новофедорівка (зараз 10-та морська авіаційна бригада імені Героя України полковника Ігоря Бедзая).

Під час окупації Криму росією залишився вірним присязі та відданим своїй країні. До 6 квітня 2014 року допомагав передислоковувати авіаційну техніку бригади з аеродрому Новофедорівки до материкової частини України – переїзд особового складу планувався за два дні.

Ввечері 6 квітня, після завантаження речей, майор Карачевський і його побратим, капітан Єрмоленко, поверталися додому, проходили повз КПП аеродрому. Російські військові спробували їх затримати, на що українські військовослужбовці розвернулися в іншу сторону та пішли в напрямку гуртожитку. Російські військові з автоматами переслідували неозброєного Станіслава аж до його кімнати на 5 поверсі гуртожитку, де ще мешкали сім’ї та діти українських офіцерів. Там майора наздогнали: молодший сержант морської піхоти рф вистрелив майору ВМС ЗСУ в спину та в голову з АК-47. Одна куля пробила праву легеню, інша поцілила в зону ока, а сліди крові з місця розстрілу вели до 3 поверху – ймовірно, тіло загиблого хотіли сховати, щоб приховати злочин.

ФСБ тоді намагалася приховати вбивство, дружина та побратими Карачевського встигли повідомити публічно про вбивство. В майора Карачевського стріляв морпіх ‒ молодший сержант Євген Зайцев з Якутії. Починаючи з 2013 року, він служив за контрактом у російській армії.

Побратима Карачевського, із яким він прямував того дня, капітана Артема Єрмоленка, російські морпіхи затримали неподалік від КПП аеродрому. Його роздягли, зв’язали та передали спецслужбам. Українського військового допитувала ФСБ, а потім співробітники слідчого комітету росії, які при допиті знущалися над чоловіком та били його. Побитого Єрмоленка перевезли до Севастополя, там тиждень тримали на території російської військової частини, потім відпустили.

У Станіслава Карачевського залишилися дружина і двоє дітей. Після загибелі чоловіка дружина Станіслава стала військовослужбовицею: вона розпочала службу у морській авіабригаді, у підрозділі чоловіка, вже у Миколаєві.

Цей випадок став черговим свідченням того, що окупація Криму росією була та є військовим захоплення нашого півострова, що росія вбивала цивільних та військових тоді у 2014 році. Окупація Криму супроводжувалася й досі супроводжується переслідуваннями, викраденнями людей, тортурами, знущаннями, неправдивими судовими вироками й вбивствами.

Пам’ятаємо й шануємо кожного, хто чинив та продовжує чинити спротив в окупованому Криму та закликаємо міжнародну спільноту не припиняти тиск на росію на усіх можливих рівнях, аби посприяти якнайшвидшій деокупації Криму.