П’ятеро делегатів Другої міжнародної конференції Crimea Global з Мексики, Бразилії, Судану та Іраку відвідали село Ягідне на Чернігівщині. У березні 2022 року, під час окупації регіону, російські окупаційні війська 27 днів тримали у підвалі Ягіднянської школи 368 місцевих жителів, використовуючи їх як живий щит для штабу, який розташували на першому поверсі того ж навчального закладу. 

Через задуху, відсутність нормального харчування та медичної допомоги там померли 10 цивільних жителів, розповів іноземним гостям житель Ягідного та потерпілий Іван Польгуй: 

“Площа підвалу 197 метрів квадратних, нас було 368 людей. Півметра на людину. Тут були чоловіки, жінки, літні люди та діти, наймолодшому бранцю тоді було півтора місяця. Деякі помирали просто у підвалі, їхні тіла лишались тут, поруч із дітьми, поки росіяни не давали дозволу їх винести”.

Опісля делегати відвідали Чернігівський облмуздрамтеатр, який відновлюють після ракетної атаки у серпні 2023 року, а також мали зустріч із заступником голови Чернігівської ОВА Іваном Ващенко та керівником Чернігівської МВА Дмитром Брижинським. На ній обговорили виклики, що постали перед Чернігівщиною, яка має спільні кордони одразу з двома країнами-агресорками — Республікою Білорусь та Російською Федерацією. 

У другій частині візиту делегати взяли участь у панельній дискусії “Мотивація потерпілих у процесі правосуддя: управління очікуваннями та зцілення від травм” — спеціальному заході Медійної ініціативи за права людини та Освітнього дому з прав людини в Чернігові. Правозахисники з України, Сирії, Судану та Іраку разом шукали відповіді на питання: “як уникнути завищених очікувань у постраждалих від воєнних злочинів, водночас задовольнивши їхній запит на справедливість”, а також “як зробити процес правосуддя орієнтованим на людину, уникнувши повторної травматизації?”

Модерувала дискусію Ольга Решетилова, голова Медійної ініціативи за права людини. Розмову вона почала з того, що наголосила на ключовій ролі постраждалих у процесах щодо воєнних злочинів, використавши приклад заочного суду над причетними російськими військовими до трагедії в селі Ягідне. Вона розповіла, що якщо на початку судового процесу потерпілі мали великий інтерес до нього, то вже на етапі апеляційного розгляду у залі суду не було нікого.

“Процес правосуддя складний, і за відсутності супроводу спеціалізованих організацій, потерпілі і свідки, не в змозі самостійно розібратися в ньому, просто втрачають мотивацію брати у цьому участь”, — сказала Ольга. 

Сергій Буров, керівник Освітнього дому прав людини в Чернігові, розповів про виклики документування воєнних злочинів, а також поділився досвідом польової роботи та впровадження програм із правозахисної освіти, підкресливши важливість забезпечення психологічної та юридичної підтримки потерпілих. Сергій висловився за підхід у документуванні та правосудді, заснований на правах людини, де постраждалі є партнерами процесу, а не лише джерелом інформації.

“У цьому процесі ми маємо дві цілі: притягти до відповідальності винних та розказати світу правду. У процесі опитування свідків та постраждалих для нас важливо, щоб люди розуміли ці наші цілі, щоб вони брали активну участь та були зацікавлені у їх досягненні разом із нами”, — сказав Сергій Буров.

Натія Наврузова, виконавча директорка правозахисної організації Yazda з Іраку, описала історію геноцидів проти єзидів – релігійної меншини з древньою вірою, що сягає 6 тисяч років. Через хибне сприйняття віри єзидів, народ неодноразово зазнав утисків, зокрема з боку Османської імперії, пізніше — Аль-Каїди. У 2014 році єзидів на території Іраку атакував ІДІЛ, включаючи масові вбивства, сексуальне рабство та викрадення. Вона підкреслила, що попри зусилля правозахисників та роботу спеціальної Слідчої групи ООН десятки тисяч єзидів все ще живуть у тимчасових таборах, а жінки та діти залишаються у полоні. Натія закликала до співпраці між правозахисниками з різних країн, зокрема у пошуку сталих та дієвих міжнародних механізмів притягнення винних до відповідальності:

“Цей геноцид єзидів досі триває через відсутність механізмів для вирішення причин, що його викликали. Якщо не розв’язати кореневих причин, ризик повторення геноциду зростає”. 

Водночас Фадель Абдулгані, засновник та виконавчий директор Сирійської мережі за права людини, у виступі сконцентрувався на можливостях механізму універсальної юрисдикції у випадках, коли передати справи до МКС неможливо (як це сталося у випадку з Сирією, коли Росія накладала право вето на такі рішення, “захищаючи” режим Асада). Попри те, що добитися покарання для владної верхівки в рамках універсальної юрисдикції практично неможливо, ці процеси допомагають тримати події у Сирії в центрі уваги Радбезу ООН та світу загалом.

“За допомогою універсальної юрисдикції нам вдалося отримати вирок у конкретному кейсі, який визнає, що тортури та насильство становили злочин проти людяності. Цей вирок, можна сказати, поширюється на весь режим Асада, оскільки він характеризувався саме такими методами. Тобто, універсальна юрисдикція не є альтернативою МКС, але має свої переваги”, — резюмував Фадель.

Мохаммед Хассан, виконавчий директор Мережі з прав людини Дарфура (Судан) у своєму виступі підкресли важливість документування як ключового елемента у боротьбі за справедливість для жертв воєнних злочинів у Судані, зокрема геноцидів у Дарфурі. Він поділився особистою історією втрати, пов’язаної із геноцидом, та свого шляху до створення мережі правозахисних організацій. Він закликав до систематизації доказів для міжнародного визнання воєнних злочинів. 

“За ці два дні в Україні я зрозумів важливу річ: надважливо приділяти увагу меморіалізації. Через 10 або 100 років ми маємо знати скільки людей загинуло та за яких обставин, але без документування це зробити неможливо”, — сказав Мохаммед.

Вероніка Плотнікова, керівниця Центру координації підтримки постраждалих і свідків при Офісі Генпрокурора України, розповіла про їхню роботу з підтримки жертв війни. Центр розпочав роботу в січні цього року, а місяць тому відкрив офіси у 9 окупованих та прифронтових регіонах. Вероніка Плотнікова наголосила, що співробітники офісу не займаються документуванням чи допитами, а фокусуються на супроводі та комплексній допомозі постраждалим у процесі правосуддя: від психологічної підтримки до підготовки до допитів.

“Наразі ми бачимо брак комунікації з потерпілими. Їм складно зрозуміти де та яку допомогу вони можуть отримати в процесі правосуддя. Ми маємо вибудовувати державні механізми таким чином, щоб постраждалий бачив «вхідну» та кінцеву точку, до якої він прямує. Ми над цим працюємо”, — зазначила Плотнікова.

Нагадуємо, що конференція Crimea Global проходить за ініціативи Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим/Офісу Кримської платформи, співорганізатори — Медійна ініціатива за права людини, Центр прав людини ZMINA, Український ПЕН, за підтримки Centre for Information Resilience.