У межах Конгресу корінних народів України відбулася третя панельна дискусія “Закон про корінні народи України: запорука реалізації прав корінних народів України”.

У панельній дискусії взяли участь народна депутатка України Таміла Ташева, заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні Хільде Хауг, Постійна Представниця Президента України в Автономній Республіці Крим Ольга Куришко, голова Циркумполярної ради інуїтів і членкиня Експертного механізму ООН з прав корінних народів Далі Самбо Дороу, голова Правління ГО “Кримськотатарський Ресурсний Центр”, член Меджлісу кримськотатарського народу Ескендер Барієв, Президент Української асоціації міжнародного права Ольга Буткевич, заступник голови Міжнародної громадської організації “Фонд дослідження та підтримки корінних народів Криму” Вячеслав Ломброзо.

Панель модерував заступник генерального директора Українського інституту, правозахисник, журналіст Алім Алієв.

Таміла Ташева у своєму виступі торкнулася Закону України “Про корінні народи України”, зазначивши, що окрім загальної рамки потрібен окремий детальний закон про статус кримськотатарського народу; вона розповіла, що ще у 2022 році робоча група при Представництві підготувала оновлену версію законопроєкту, який пройшов узгодження з міністерствами, депутатами та експертами, отримав позитивний висновок ОБСЄ, а нині прагнуть отримати висновок Ради Європи. Водночас вона поділилася, що процес взаємодії із міжнародними партнерами є складнішим, адже там здебільшого працюють із національними меншинами.

Ольга Куришко у своєму виступі наголосила, що одним із ключових напрямів роботи Представництва залишається розвиток кримськотатарської мови та літератури: після закону про корінні народи затвердили стратегію розвитку кримськотатарської мови, а також запрацювала Національна комісія з питань розвитку кримськотатарської мови. Представниця розповіла, що майже рік ця комісія фактично не працює, оскільки після ліквідації Міністерства реінтеграції її повноваження не передали жодному міністерству. 

“Питання окупації для мене, як Постійної Представниці Президента в Автономній Республіці Крим, теж важливе, адже існування закону та державна політика дають Україні додаткові аргументи й можливості для захисту корінних народів. Сьогодні, коли Крим окупований, а більшість політичних в’язнів — корінний кримськотатарський народ, Україна має застосовувати додаткові механізми захисту”, — зазначила Ольга Куришко.

Хільде Хауг у своєму виступі зауважила, що стратегічний розвиток мовної політики України має поєднувати європейські стандарти, зміцнення української політичної нації та захист ідентичності й культурної спадщини корінних народів. Вона також відзначила важливість експертної співпраці з Україною, зокрема, під час підготовки доповіді Комісара з прав людини за 2023 рік, яка привернула увагу до переслідування правозахисників у Криму.

Далі Самбо Дороу наголосила, що найбільша складність для країн, які беруться виконувати Декларацію ООН, — це втілити її на практиці. Вона розповіла, що після ухвалення закону у 2021 році Канада просунулась у тому, щоб визнавати договори з корінними народами, залучати їх до рішень і зміцнювати їхні інституції. Водночас, за її словами, культурні, релігійні та політичні права досі захищені недостатньо.

Самбо Дороу підкреслила, що українське законодавство про корінні народи має важливу перевагу — воно чітко визначає, хто саме належить до цієї категорії, тоді як у багатьох країнах це питання залишається невирішеним. Вона акцентувала, що для ефективної реалізації закону потрібна підтримка міжнародних правозахисних механізмів і належне фінансування.

Ольга Буткевич зауважила, що імплементація закону про корінні народи має відбуватися за двома напрямами — і над обома потрібно працювати вже зараз. Перший стосується рішень, які можна ухвалити негайно: завершити правове оформлення Меджлісу кримськотатарського народу, як представницького органу народу. Другий — підготовка нормативних рішень для періоду після деокупації Криму, зокрема, щодо власності корінних народів, відповідальності колабораціоністів, а також можливих змін до Конституції. Вона підкреслила, що деякі з таких питань можуть бути непопулярними для міжнародної спільноти, але їхню адвокацію потрібно починати вже зараз.

Ескендер Барієв наголосив, що поняття “корінні народи” стосується не коріння, а збереження мови, традицій, ідентичності та релігії, а також права на самовизначення й створення власних представницьких органів. Він акцентував, що ці питання може врегулювати лише закон як інструмент реального захисту прав, а не декларація, і зазначив, що для повноцінної дії закону про корінні народи потрібно ухвалити 17 підзаконних актів.

Вячеслав Ломброзо у виступі зазначив, що українське суспільство досі мало знає про те, хто такі корінні народи, і тому не виникає запиту на ухвалення рішень, потрібних для виконання закону. Він підкреслив, що людям потрібно краще пояснювати ці питання — тоді з’явиться інтерес до реальних змін і можливість ефективніше підтримувати спільноти у захисті та використанні своїх прав.