Ми знаємо Чорне море за шумом прибою, солоним вітром і краєвидами кримського узбережжя. Та значна частина його природного багатства прихована від людського ока. Під поверхнею води вирує життя, у якому звук має особливе значення: дельфіни використовують його, щоб спілкуватися, орієнтуватися та знаходити їжу. Голос моря – це не лише хвилі. Це звуки життя, яке потребує нашого захисту.
31 жовтня відзначають Міжнародний день Чорного моря. У 2026 році минає 30 років від підписання Стратегічного плану дій для відновлення та захисту Чорного моря. У 1996 році шість причорноморських держав, серед яких Україна, домовилися спільно працювати над збереженням морського середовища, відновленням екосистем і зменшенням забруднення.
Чорне море – особлива й водночас вразлива екосистема. На глибинах приблизно 150–200 метрів і нижче його води практично позбавлені кисню. Саме тому життя риб, морських ссавців та більшості інших морських організмів зосереджене у верхніх, насичених киснем шарах. Збереження цього середовища має визначальне значення для морського біорізноманіття.
Однак російська агресія завдає Чорному морю значної шкоди. Від початку тимчасової окупації Криму у 2014 році росія посилила мілітаризацію півострова та всього Чорноморського регіону. Бойові дії, мінування акваторії, вибухи та забруднення створюють загрози для морських організмів і руйнують їхні природні середовища існування.
Особливо вразливими до підводного шуму є китоподібні. Вибухи та потужні військові сонари можуть пошкоджувати їхній слух, порушувати здатність орієнтуватися, спілкуватися й знаходити їжу. Те, що для людини залишається непомітним під поверхнею води, для морських тварин може стати загрозою виживанню.
За даними міжнародної благодійної організації «Екологія–Право–Людина», станом на 26 липня 2026 року на узбережжі національного природного парку «Тузлівські лимани» від початку року зафіксували 81 загиблого китоподібного. Працівники парку пов’язують масову загибель із впливом воєнних дій, зокрема підводного шуму, вибухів і роботи сонарів. Фахівці проводять обстеження, відбирають зразки для лабораторних досліджень та документують шкоду, завдану природним екосистемам.
Додаткового удару по морському середовищу завдало руйнування греблі Каховської ГЕС у червні 2023 року. Надходження великих обсягів прісної води та забруднювальних речовин змінило умови існування морських організмів. Дослідження зафіксували зниження солоності, зміни у складі планктону та підвищені концентрації хімічних забруднювачів.
Ще одним джерелом масштабного забруднення стала аварія російських танкерів у районі Керченської протоки 15 грудня 2024 року. У море потрапила значна кількість мазуту, а подальший моніторинг зафіксував поширення забруднення, зокрема поблизу кримського узбережжя. Морські течії переносять забруднювальні речовини, тому наслідки таких катастроф не обмежуються місцем аварії та потребують спільного реагування держав Чорноморського регіону.
Для України захист Чорного моря нерозривно пов’язаний із деокупацією Криму. Припинення російської мілітаризації півострова, відновлення українського контролю над природоохоронними територіями та належного екологічного моніторингу мають стати складовими відновлення морського середовища.
Збереження Чорного моря потребує міжнародної співпраці, наукових досліджень, документування завданої шкоди та притягнення росії до відповідальності. Йдеться не лише про захист води й узбережжя, а й про майбутнє всього регіону, його природну спадщину та право наступних поколінь бачити море живим.
Ми хочемо чути море. А не війну.
Чорне море має жити. І Чорне море має бути вільним.