2 жовтня в офісі Кримської платформи за участі Представництва та громадської організації “Нумо, сестри” відбувся пресбрифінг-обговорення “Жінки за ґратами: порушення права на медичну допомогу політв’язням”.

До брифінгу долучилися голова ГО “Нумо, Сестри” Людмила Гусейнова, голова міжнародного благодійного фонду “Українська фундація громадського здоров’я” Галина Скіпальська, голова ГО “Кримська правозахисна група” Ольга Скрипник, заступниця голови правління ГО “КримSOS” Людмила Шевченко, менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко, а також дві звільнені в межах обміну політув’язнені Юлія Паніна та Світлана Головань.

Модератором виступила заступниця керівника відділу з питань деокупації та реінтеграції Автономної Республіки Крим Представництва Людмила Шевчук.

До присутніх звернулася зі вступним словом Постійна Представниця Ольга Куришко. У своєму виступі вона зауважила на посиленні репресій на тимчасово окупованому півострові, особливо підкресливши зростання кількості жінок, які стають жертвами політично вмотивованих переслідувань. Водночас Ольга Куришко підкреслила, що на півострові зростає, зокрема, жіночий ненасильницький спротив, у цьому ж контексті вона відзначила діяльність організації “Зла Мавка”.

“Ми повинні постійно говорити про долю політичних в’язнів і про злочини, які росія намагається приховати. Адже сьогодні вона робить усе, щоб голоси цих людей не було почуто. Тому так важливо писати листи в межах ініціативи «Листи до вільного Криму» — для політв’язнів це доказ, що про них пам’ятають і підтримують, попри спроби нав’язати відчуття ізоляції та непотрібності”, — наголосила Постійна Представниця.

Голова ГО “Нумо, Сестри” Людмила Гусейнова підкреслила, що необхідно не ділити політв’язнів, цивільних незаконно затриманих осіб з Криму, Донецьку, Луганську й інших окупованих територій — їх всіх однаково свавільно утримують чи вивозять на територію росії. Вона наголосила, що серед жінок, яких утримують росіяни, є багато матерів, тому держава має вибудувати механізми захисту та брати повну опіку над дітьми політвʼязнів. Людмила Гусейнова також згадала про “Заморозку”, яка є частою формою покарання для політв’язнів — заборону листування та комунікації з увʼязненим. 

“Мовчання вбиває. Ми не можемо дати можливість окупантам чинити ці злочини, тому ми маємо говорити про кожну жінку, яка перебуває у полоні росії. Зараз ми об’єднуємося на підтримку всіх незаконно ув’язнених і на наших акціях ми завжди стоїмо разом пліч-о-пліч”, — підсумувала Людмила Гусейнова.

Колишня політувʼязнена Головань Світлана поділилася своїм досвідом перебування у російських тюрмах: 

“Там нема ніякої підтримки ззовні та можливості отримати медичну допомогу. Це дуже важко, особливо тим, хто має дітей. Для мене було дуже важким випробуванням розлука із сім’єю — я не знала як мої діти, чи вони здорові, чи все у них добре”.

Голова ГО “Кримська правозахисна група” Ольга Скрипник зауважила, що жінки у Криму завжди були частиною ненасильницького спротиву — і до окупації, і після її початку, та наголосила, що окупанти проводять цілеспрямовану політику зі знищення жінок. Вона підкреслила, що за останній рік жорстокість щодо них різко зросла: якщо раніше максимальний вирок для жінки становив 12 років ув’язнення, то тепер цифри сягають уже 22 років. Ольга Скрипник додала, що особливо жорстким є моральний тиск на ґрунті дітей: до родини ув’язненої можуть приїхати спецслужби та вилучити дитину, і щоб уникнути цього, жінкам доводиться йти на співпрацю з окупантами та визнавати злочини, яких вони не скоювали.

“Наразі росіяни повністю ігнорують усі обставини у житті жінок та утримують їх у колоніях, не зважаючи на стан здоров’я, наявність малолітніх дітей чи опіку над батьками з інвалідністю”, — констатувала Ольга Скрипник.

Заступниця голови правління ГО “КримSOS” Людмила Шевченко наголосила, що політув’язнені не можуть допомогти самі собі чи звернутися до лікаря, підкресливши показовий приклад Ірини Данилович, яка втратила слух на одне вухо через те, що працівники російської колонії довгий час не надавали їй медичної допомоги, чого можна було уникнути, якби лікування розпочали вчасно.

“Якби Вікторію Рощину не пресували настільки, що вона втратила здоровʼя, ми б точно отримали її при черговому обміні полонених. Але, на жаль, вона загинула”, — додала Людмила Шевченко.

Менеджерка проєктів Центру прав людини ZMINA Вікторія Нестеренко зауважила, що останнім часом прослідковується динаміка погіршення щодо стану політв’язнів: із 220 осіб, яких утримує росія — 100 хворі, а з них 80 відмовляють у медичній допомозі.

Також вона поділилася статистикою за період незаконної окупації Криму: третина політвʼязнів взагалі ніколи не отримували допомоги від медиків за весь час їхнього перебування у колоніях. 

“З точки зору гуманітарного права такі дії можна визнати катуванням. Пенітенціарна система у росії деградована, а на окупованих територіях ситуація ще гірша. В умовах увʼязнення зберегти здоровʼя абсолютно неможливо: постійна сирість, холод, відсутність питної води та катування знищують фізичний стан людини. До того ж зважаючи на переповненість камер, хвороби поширюються дуже швидко між увʼязненими”, — Вікторія Нестеренко.

Голова міжнародного благодійного фонду “Українська фундація громадського здоров’я” Галина Скіпальська розповіла про “SafeWomenHUB” — платформу, що надає жінкам безоплатну інформаційну, психологічну, соціальну та психіатричну допомогу. Вона наголосила, що жертви сексуального насильства стикаються з ВІЛ, гепатитом та проблемами з репродуктивним здоров’ям, але держава не забезпечує їх ліками й підтримкою, перекладаючи тягар на сім’ї. Галина Скіпальська також зауважила, що для жінок і підлітків, які повертаються з окупованих територій, діють “соціальні квартири”.

“Спільна адвокація можлива лише через обʼєднання зусиль різних благодійних організацій. Лише скооперувавшись ми можемо надавати допомогу потерпілим якнайефективніше”, — підсумувала Галина Скіпальська.

Представництво висловлює вдячність усім спікерам за змістовну розмову, журналістам — за увагу до теми політв’язнів, а також кожному, хто долучився до заходу. Окрема подяка Юлії Паніній та Світлані Головань, які долучилися до події та поділилися власним досвідом перебування у російських в’язницях. Лише спільним зусиллям ми можемо привернути увагу світу до долі тих, хто перебуває у полоні кремля та захищати їхні права, адже вони потребують нашої підтримки найбільше.