21 листопада в рамках Другої міжнародної конференції “Crimea Global. Understanding Ukraine through the South” відбулася дискусія “Стійкі дівчата з Азії та Африки: чому вони вирішили залишитися та навчатися в Україні”. Захід організований у співпраці зі Східноєвропейським інститутом розвитку у межах “Україна та Південна Азія: Відкриті діалоги”.

Учасницями панельної дискусії стали студентки Вінницького національного медичного університету: Сомія Гейзел Топно, студентка шостого курсу медичного факультету; Анастасія Дюбе, студентка останнього курсу стоматологічного факультету; Кліменсія Мойо, студентка медичного факультету; Серена Омоко, студентка четвертого курсу факультету медицини та хірургії. Модераторкою заходу була Мрідула Гош, доцентка Національного університету “Києво-Могилянська академія” та голова правління Східноєвропейського інституту розвитку. До події також долучилися Марія Томак, керівниця Служби забезпечення діяльності Кримської платформи, Ростислав Троненко, Посол з особливих доручень МЗС України та Дзвінка Качур, віцепрезидентка Світового Конгресу Українців в Африці.

Під час панельної дискусії Анастасія Дюбе, студентка із Зімбабве, наголосила на необхідності розуміння причин і наслідків війни, підкресливши важливість контексту для оцінки ситуації. Вона закликала до боротьби з російською пропагандою, яка впливає на медіанаративи в різних країнах. Для Анастасії війна асоціюється зі звільненням і є нагадуванням про те, що незалежність ніколи не варто сприймати як данність. Її слова пролунали як заклик до усвідомлення важливості правди та підтримки України.

Кліменсія Мойо, студентка із Зімбабве нагадала, що війна впливає не лише на Україну, але й на інші країни. Вона розповіла, як у її рідній країні зросли ціни на хліб і пальне через збройний конфлікт. 

“Ми не можемо називати це лише українською війною”, — зазначила вона. 

Кліменсія прагне започаткувати блог, щоб обговорювати глобальні наслідки війни та використати соціальні мережі як інструмент громадянської дипломатії. Вона також поділилася змінами у сприйнятті війни у своїй громаді, де люди поступово почали вірити в перемогу України.

Серена Омоко, студентка з Нігерії, розповіла про те, як Україна стала для неї другим домом. Навіть попри труднощі, вона вирішила залишитися в країні, бо відчувала єдність з українцями. 

“Війна навчила мене людяності та сміливості”, — зазначила Серена, ділячись спогадами про сім’ї, які, навіть втративши дім, продовжували допомагати іншим. 

Сомія Гейзел Топно, студентка шостого курсу з Індії, поділилася своїм досвідом навчання в Україні, яке обрали для неї її батьки. Вона захоплюється українською культурою, зазначаючи схожість традицій, таких як вишивка та святкування врожаю, з індійськими. Сомія також наголосила на важливості підтримки жінок, які прагнуть досягти своїх цілей, та висловила намір надалі допомагати Україні:

“Україна є зразком хоробрості: її люди здатні підтримувати не лише себе, але й свої родини та оточення. Саме тому я поруч із вами та щиро підтримую вашу країну”.

Протягом заходу учасниці поділилися своїми переживаннями та мотивацією залишитися в Україні під час війни. Вони наголосили, що для них важливі не тільки професійні перспективи, але й зв’язки з українцями, які стали їхніми підтримкою та родиною.