Сьогодні відзначається День кримськотатарської журналістики. Дата була затверджена у 2011 році на конференції кримськотатарських ЗМІ у Бахчисараї.

Саме 10 квітня у 1883 році був надрукований перший випуск газети “Терджиман” (“Перекладач”), найвідомішого видання кримських татар. Газета була заснована у Бахчисараї публіцистом і політиком Ісмаїлом Гаспринським.

“Терджиман” стала не лише джерелом поточної інформації, а й платформою для просвітницької діяльності, підвищення обізнаності кримських татар. Перевагою було й те, що вона була доступною — це було однією з ідей Гаспринського.

Газета мала широку географію: її читали від Балкан до Японії, у Середній Азії, у Туреччині. Наклад “Терджиману” складав близько 10 тисяч примірників (на піку своєї популярності — 16 тисяч).

Гаспринським з 1906 року видавалися також щотижнева газета “Міллет” (“Нація”), журнал для жінок “Алем нісван” (“Світ жінок”), журнал для дітей “Алем субьян” (“Мир дітей”).

Останній номер “Терджиману” вийшов 23 лютого 1918 року, коли більшовики окупували Крим. Газета проіснувала 35 років, чотири з яких вже після смерті засновника, під редакторством його сина.
Вона залишила після себе десятки кримськотатарських видань. Деякі з них працюють досі, намагаючись зберегти свою незалежність в умовах окупації (“Авдет”, “К’ірім”). Окрім інформаційної функції, вони, як і “Терджиман”, проводять просвітницьку діяльність, сприяють збереженню ідентичності, мови, культури, традицій та пам’яті, однак знаходяться під постійним тиском окупантів.

Крім друкованих видань журналістський простір півострова складали також кримськотатарські медіа. У 2005 році започаткувала свою діяльність кримська радіостанція “Meydan radiosı” (“Радіо Майдан”), а у 2006 мовлення розпочав перший кримськотатарський телеканал ATR, що був спрямований саме на жителів Криму. Згодом, у 2013, на базі дитячої редакції каналу ATR, розпочав роботу дитячий телеканал “Lâle” (“Тюльпан”).

Навесні 2015 року радіостанція припинила мовлення у Сімферополі, оскільки разом з іншими кримськотатарськими ЗМІ не змогла перереєструватися в окупованому Криму за російським законодавством. Тоді ж тимчасово припинив мовлення Lâle.
Згодом, у червні цього ж року, після евакуації на материкову частину України, Lâle та Meydan radiosı — щоправда, до середини літа 2016 лише в онлайн форматі — відновили своє мовлення.

Однак з початком окупації активізувалася громадянська журналістика. У 2014 році, відразу після початку окупації, стартував кримський проєкт Радіо.Свободи “Крим.Реалії”, що висвітлював події на півострові, зокрема численні злочини окупантів (обшуки, затримання, арешти тощо). У 2016 — розпочала діяльність громадська організація Кримська солідарність,  що займалася (та займається досі) захистом заарештованих, підтримкою родичів ув’язнених, висвітлює обшуки та судові процеси на окупованому півострові. Журналісти та активісти цих організацій неодноразово зазнавали арештів з боку російської влади півострова.

За 10 років окупаційного режиму в Криму права журналістів були безліч разів порушені росіянами, досі чиниться тиск на свободу слова й преси. 

З травня 2014 року не виходить у світ єдине в Криму україномовне видання “Кримська світлиця” (з березня 2016 року щотижневий випуск друкованого варіанту газети відновлено у місті Києві), фактично знищено етнографічний журнал “К’асевет”. Блокується доступ до національних і кримських онлайн-медіа, які працюють на материку. За публікації у соціальних мережах, які не збігаються з офіційною позицією окупаційної адміністрації, або викриття реальної ситуації на півострові, журналістам загрожує переслідування, тиск, погрози та навіть відкриття сфабрикованої адміністративної чи кримінальної “справи”.

В умовах окупації Криму дата 10 квітня набула особливого значення для кримськотатарських журналістів: їм доводиться переживати те, що пережила незалежна кримська журналістика майже 100 років тому — тотальну цензуру й знищення. 

Окупанти в Криму намагаються створити викривлену реальність за допомогою пропагандистських засобів масової інформації, приховуючи реальний стан речей на півострові, замовчуючи репресії, від яких потерпають українці та кримські татари, які працюють у сфері журналістики та щоденно наражають своє життя на небезпеку, ризикуючи опинитися за ґратами за висвітлення реальної ситуації на півострові.

У звільненому Криму кримськотатарські медіа обов’язково функціонуватимуть знов. Ми маємо намір продовжити роботу з медіа корінних народів, а також відновити роботу всіх медіа, що припинили свою діяльність через окупацію.