14 жовтня 1918 року в Сімферополі відбулося урочисте відкриття Таврійського університету – першого світського університету на Кримському півострові. Його заснування стало важливим етапом розвитку вищої освіти та наукового життя Криму.

Ідея створення університету виникла ще у 1916 році. Одним із її ініціаторів був громадський діяч і підприємець Соломон Крим, який виступав за відкриття закладу вищої освіти на півострові.

Навесні 1918 року в Лівадії розпочало роботу відділення Київського університету святого Володимира. Згодом було ухвалено рішення про створення самостійного Таврійського університету в Сімферополі.

3 вересня 1918 року Кримський крайовий уряд затвердив постанову про заснування університету, а вже 14 жовтня в приміщенні Театру таврійського дворянства відбулася урочиста церемонія його відкриття.

Новостворений заклад об’єднав п’ять факультетів: історико-філологічний, фізико-математичний, юридичний, медичний та агрономічний. Першим ректором став професор Роман Гельвіг. У 1920 році університет очолив видатний науковець Володимир Вернадський, якого 27 листопада 1918 року обрали першим президентом Української академії наук.

Попри складні політичні обставини та численні реорганізації, університет залишався важливим осередком освіти й науки в Криму. У 1999 році він отримав статус національного та ім’я Володимира Вернадського.

Після початку тимчасової окупації Криму росією у 2014 році університет утратив можливість продовжувати діяльність у Сімферополі в українському правовому полі. Проте його історія на цьому не завершилася. У 2016 році Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського відновив освітню діяльність у Києві, зберігши свої наукові традиції та зв’язок із рідним півостровом.

Символічно, що заклад, історія якого розпочалася з відділення Київського університету святого Володимира, майже через століття продовжив свою діяльність саме в столиці України.

Історія Таврійського університету засвідчує, що освітня та наукова спадщина Криму – це не лише будівлі й аудиторії, а насамперед люди, знання та традиції, які продовжують жити попри тимчасову окупацію півострова.