Сьогодні, 16 січня, виповнюється 11 років зі смерті однієї з найвпливовіших учасниць кримськотатарського національного руху — Зампіри Асанової.
Зампіра Асанова народилася у 1941 році у в селі Тувак’а Акмечетського району (у 1948 році перейменоване в Рівне, зараз зникле село в Євпаторійському районі) Кримської АРСР. У 1944 році її родину, як і багатьох кримських татар депортували до Узбекистану, де Зампіра пішла в школу. Сестра кримськотатарської активістки, Семаде Асанова переказала спогади про батька та рідний Крим у депортації:
“Батько розповідав нам свої сни — про Крим, про море, поруч з яким ми жили… Ми рано зрозуміли, що таке батьківщина — степ, море, Крим”.
У 1956 році з кримськтатарькогонароду зняли статус спецпереселенців, тож 1958 року Зампіра вступила до Московського медичного стоматологічного інституту. Попри відірваність від батьківщини, вихована з любов’ю до Криму і до свого народу, Зампіра долучилася до кримськотатарського національного руху. Вона стала зв’язковою між правозахисниками та кримськотатарськими активістами, налагодивши співпрацю з такими постатями, як генерал Петро Григоренко та письменник Олексій Костерін, автор самвидавної праці “Про малих і забутих”, присвяченої долі депортованих народів. Її активність не обмежувалася лише контактами: Зампіра взяла участь у поширенні звернення колишніх військових кримських татар щодо становища депортованого кримськотатарського народу до першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова.
21 липня 1967 року Зампіра Асанова увійшла до складу делегації кримських татар, яка зустрічалася з керівництвом СРСР у Кремлі. Серед учасників були такі відомі активісти, як Рефік Музафаров. На зустрічі були присутні високопосадовці: голова КДБ Юрій Андропов, голова МВС Микола Щолоков і генеральний прокурор Роман Руденко. Ця подія мала значні наслідки: після зустрічі Асанову звільнили з роботи, звинуватили у “недоумкуватості” й намагалися примусово перемістити до психіатричної лікарні.
6 червня 1969 року Зампіра Асанова взяла участь у знаковій демонстрації на площі Маяковського в Москві, яка стала однією з найгучніших акцій на підтримку кримських татар. Разом з Енвером Аметовим, Решатом Джемілєвим, Айдером Зейтуллаєвим та іншими активістами вона виголошувала гасла: “Комуністи, поверніть Крим кримським татарам”, “Свободу генералу Григоренку”. Учасники демонстрації були затримані, але через міжнародну увагу уникли арештів.
“Коли я підняв свій транспарант “Свободу генералу Григоренку!”, через якусь хвилину до моїх ніг підсіла Асанова Зампіра. Я зажадав, щоб вона негайно покинула площу, як було домовлено раніше. Але вона категорично запротестувала, сказавши: “Як я буду відповідати перед своєю совістю, коли побачу, як вас будуть заарештовувати? Як я буду дивитися в очі друзям, якщо я залишуся осторонь, як сторонній спостерігач?”. І оскільки вона відмовилася йти, я запропонував їй встати і взяти в руки мій транспарант з іншого боку”, — згадує Решат Джемілєв.
У 1985 році Зампіра повернулася до Криму, де продовжувала свою активістську діяльність. Вона з повагою і вдячністю ставилася до тих, хто підтримав кримськотатарський національний рух, зокрема ініціювала встановлення пам’ятника Петру Григоренкові в Сімферополі та у 2006 році долучилася до відзначення 30 річниці заснування Української Гельсінської групи.
Зампіра Асанова пішла з життя 16 січня 2014 року, незадовго до трагічних подій в історії Криму і кримських татар. Її життя стало втіленням любові до свого народу та боротьби за справедливість, а її внесок у національний рух назавжди залишиться частиною історії кримськотатарського народу.