27 травня виповнюється 133 роки від дня народження Бекіра Чобан-заде — кримськотатарського вченого-тюрколога, поета, письменника та одного з найвідоміших представників кримськотатарських інтелектуалів 20 століття.

Бекір Чобан-заде народився у 1893 році в місті Карасубазар (нині — Білогірськ). Він здобув освіту в Османській імперії та Угорщині, володів багатьма мовами й став одним із провідних дослідників тюркських мов і літератур. Його наукові праці були відомі далеко за межами Криму, а сам вчений брав участь у міжнародних наукових конференціях та викладав у вищих навчальних закладах.

Окрім наукової діяльності, Бекір Чобан-заде активно займався літературою. У своїй поезії та публіцистиці він порушував теми культури, мови, історичної пам’яті та майбутнього кримськотатарського народу. Він є автором двотомної «Методики викладання тюркської мови і літератури» та близько десятка наукових і науково-методичних праць. У 1927 році Чобан-заде очолив наукову раду Всесоюзного комітету нового тюркського алфавіту.

У 1937 році, під час сталінських репресій, радянська влада заарештувала Бекіра Чобан-заде за сфабрикованими звинуваченнями у «націоналізмі» та «контрреволюційній діяльності». Суд відбувся в Баку і тривав 20 хвилин. 13 жовтня 1937 року Бекіра Чобан-заде розстріляли. Разом із ним радянський режим намагався знищити ціле покоління кримськотатарської інтелігенції.

Сьогодні постать Бекіра Чобан-заде є важливою частиною кримськотатарської історії та культурної спадщини. Його життя і діяльність нагадують про значний внесок кримськотатарського народу у розвиток науки, культури та освіти, а також про трагічні наслідки радянських репресій проти корінного народу Криму.