Стосунки українських козаків із кримськими татарами, через спільний степовий простір і прикордоння Чорноморського регіону, формували постійні взаємини — від торгівлі, дипломатії та обміну полоненими до ситуативних військових союзів і домовленостей про безпеку. Ці контакти були настільки щільними, що часом переходили у взаємне “вростання” спільнот: частина козаків осідала на землях Кримського ханства, а кримські татари — входили до козацького середовища Війська Запорозького, беручи участь у його житті та справах.
3 січня 1625 року (24 грудня 1624 року за старим стилем) було укладено перший із відомих нам письмових договорів про мир і взаємну військову підтримку між Військом Запорозьким і Кримським ханством. Угоду пов’язують із запорозьким гетьманом Михайлом Дорошенком та кримським калга-султаном Шагіном Ґераєм — другою особою в ієрархії ханства після брата, хана Мехмеда III Ґерая.
Контекстом домовленості стали складні безпекові обставини в регіоні та потреба сторін у передбачуваних союзах. Переговори відбувалися в районі Дніпра — біля острова Карайтебень, що в тогочасній традиції був місцем контактів і обміну полоненими. Козацька сторона наполягала: угода має укладатися безпосередньо з Військом Запорозьким як окремим суб’єктом, а не через посередництво Варшави — й у фінальному тексті ці вимоги були враховані.
До нашого часу зберігся текст домовленості у формі присяжного листа, складеного від імені Шагіна Ґерая; український присяжний лист, на жаль, не дійшов. Суть угоди — взаємний ненапад, покарання за самовільні напади та готовність допомагати одне одному у разі появи спільного ворога. Це — важливе свідчення того, що українсько-кримські контакти мають глибоку історичну традицію, засновану на дипломатії, безпекових інтересах і взаємній підтримці.
Сьогодні, коли Крим тимчасово окупований росією, згадка про цю подію є не лише історичним фактом, а й нагадуванням: Крим і Україна мають спільний простір історії та безпеки, а зв’язки з кримськотатарським народом — це частина нашої державної тяглості та спільної боротьби за свободу.