23 січня 1711 роцу було підписано договір між Кримською державою та Військом Запорозьким, який увійшов в історію як Кайрський договір. Документ, складений латинською мовою, зафіксував намір сторін встановити тривалі відносини, засновані на взаємній дружбі, братерстві та спільному військовому союзі.

Угоду було укладено між Гетьманщиною, представленою еміграційним урядом Пилипа Орлика, та Кримським ханатом. Першочергово договір мав форму присяжної грамоти, підписаної уповноваженими представниками сторін на посольському з’їзді поблизу броду Кайр на Дніпрі, згодом же текст угоди був підтверджений ханом Девлет-Гірей II.

За своїм змістом договір визначав оборонно-наступальний союз між Гетьманщиною та Кримською державою — сторони декларували намір узгоджувати зовнішньополітичні дії, зокрема позиції у переговорах з Російською державою. Водночас угода не порушувала питання державної належності територій Гетьманщини.

Окремо було зафіксовано право населення Гетьманщини на самовизначення, принцип невтручання Криму у внутрішні справи, а також гарантії недоторканності майна козаків і культових споруд. Документ також підтверджував збереження пільг козацтва на промисли в межах володінь Кримського ханату.

Як гарантія виконання умов договору в Бахчисараї залишився Григорій Орлик. 

Кайрський договір 1711 року став важливим прикладом міждержавних відносин у Східній Європі початку XVIII століття та засвідчив прагнення до союзницьких форм співпраці між Кримською державою і українським козацтвом.