У кулуарах форуму на запитання власного кореспондента Укрінформу погодився відповісти учасник наради – Постійний представник президента України в Автономній Республіці Крим Антон Кориневич.
ПОЗИЦІЯ УКРАЇНИ НА МІЖНАРОДНИХ МАЙДАНЧИКАХ У СПРАВІ РОСІЇ МАЄ БУТИ ПРОАКТИВНОЮ
– Пане Антоне, на цій нараді можна спостерігати засилля різноманітних активістів, які приїхали з РФ, а також з окупованого Криму, які в один голос говорять не про проблеми Росії, а про те, як там добре, що Крим російський, і що треба звертати увагу на порушення прав і свобод в Україні. Фактично, це люди, які повністю керуються російською владою. Чи ОБСЄ має якось регулювати кількість і “якість” учасників на такого роду міжнародних майданчиках?
– Формат щорічної наради з людського виміру ОБСЄ є саме таким, що передбачає самореєстрацію неурядових організацій. Члени будь-якої організації можуть сюди приїхати: зареєструватися, оплатити свою поїздку – і брати участь у засіданнях. Це такий максимально демократичний і ліберальний підхід, який дає змогу багатьом представникам громадськості потрапити на цю нараду і на всі заходи, які відбуваються в її рамках. Відповідно, це також несе якусь загрозу, адже дійсно тут є організації, які завідомо мають певну політичну позицію, педалюють її, розповідаючи з року в рік про те, як добре у Росії й погано в Україні. Це такий майданчик. Україні треба брати активну участь у таких заходах, адже потрібно відповідати на ці твердження, виклики та загрози. Тому позиція української делегації має бути активною, і її мають тут почути.
Попри те, що проросійських організацій є абсолютна більшість серед усіх, хто приїхав до Варшави (принаймні так це відчувається), робота ОБСЄ базується на своїх принципах, які були викладені ще в 1975 році Гельсінською нарадою з безпеки і співробітництва в Європі. Ці принципи – це захист територіальної цілісності, непорушність державних кордонів, суверенна рівність держав. Тому, з одного боку ця нарада може бути хорошою картинкою для російських ЗМІ, майданчиком для російських політиків чи активістів. Але з іншого – ОБСЄ все одно не визнає зміну статусу Криму, адже Крим – українська територія на основі принципів, на яких була створена і функціонує ця організація.
– Що може дати Росії ця тактика, назвемо так – “масованого бомбардування” ОБСЄ меседжами, по суті, фейкових активістів проурядових організацій? І як можна запобігти пропагуванню цих брехливих тез?
– Росіяни просто використовують майданчики, на яких вони можуть дозволити собі участь таких активістів. Щорічна нарада ОБСЄ дає таку можливість. З точки зору їхньої політики, напевно, це правильно – знайти один із небагатьох майданчиків, на якому можна говорити про якісь речі щодо Криму, оскільки ми розуміємо, що всі питання щодо Криму на міжнародній арені може порушувати тільки Україна. Але Україна чудово розуміє ці загрози і виклики, природу Варшавської щорічної наради з людського виміру. Тому, ми абсолютно не дамо цим російським фейкам та неправдивим історіям впливати на точку зору держав і міжнародних організацій.
БУДЬ-ЯКА СПРОБА ЗМІНИ НАЗВИ КРИМУ Є АБСОЛЮТНО НЕПРАВОМІРНОЮ
– Під час свого виступу на цій нараді ОБСЄ Уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова підкреслила, що в Росії та окупованому Криму перебуває ще 113 українських політв’язнів, з яких 89 – це кримські татари. Що Україна зараз може зробити, аби прискорити процес їх звільнення і повернення цих людей в Україну?
– Я думаю, що приклад звільнення 7 вересня 35-ти громадян України, яким займалася команда з офісу президента, чітко показав, що президент може ставити такі завдання, а команда офісу президента може їх вирішувати. Так, у нас є понад 100 наших громадян у полоні, більшість із яких – кримські татари. Багато з них – це фігуранти фейкових справ по “Хізб ут-Тахрір” та інших справ, пов’язаних із так званим екстремізмом чи тероризмом. Україна приділяє увагу цьому питанню. Президент чітко зазначив, що для нього життя людини, громадянина України є найвищою цінністю. Тому, Україна працює в цьому напрямі.
– Ми чули багато від окупаційної влади, наприклад те, що Північно-Кримський канал за міжнародним правом, повинен мати статус міжнародного. Це абсолютна нісенітниця, адже це інфраструктурна одиниця України, так само як, наприклад, траса Київ-Одеса. Тепер ми бачимо, що вони переходять до нового етапу інформаційних заходів, що, мовляв, Крим треба перейменувати, тому що є інша частина – там колись були давньогрецькі міста-поліси. Безумовно, ми з повагою ставимося до грецької частини історії Криму. Але будь-яка спроба зміни назви Криму є абсолютно неправомірною дією окупаційної влади.
По-перше, Крим називається так у Конституції України. Відповідно до цього, саме як автономну республіку Крим його знає міжнародне право. Усі документи й резолюції міжнародних організацій підтверджують територіальну цілісність України і те, що Автономна Республіка Крим є частиною території України. Усі ці пропозиції Росії не мають нічого спільного з реальністю. Це стосується напряму й офіційної назви півострова.
Щодо обходу санкцій через можливу зміну назви півострова – я не думаю, що це реально, оскільки у світі всі розуміють, що ми говоримо про Автономну Республіку Крим, яка входить до складу України. І санкції міжнародним співтовариством введено проти Росії за те, що вона є окупантом української території і тимчасово здійснює контроль над нею.
– Росія після завершення будівництва кримського мосту блокує судноплавство через протоку. За даними експертів, погіршилася екологічна ситуація в акваторії Чорного й Азовського морів. Це все в сукупності несе з собою багато різних загроз. Є така ініціатива, щоб СММ ОБСЄ, яка має мандат моніторингу на всю територію України, здійснювала це також і в Криму. Якими є шанси на те, щоб СММ могло моніторити ситуацію хоча б у акваторії Чорного й Азовського морів?
– Безумовно, що механізми міжнародних моніторингових місій мають поширюватися на всю територію України. Зокрема, діяльність СММ ОБСЄ і міжнародної моніторингової місії ООН з прав людини мають розповсюджуватися і на територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь. Тобто Російська Федерація, зрештою як держава-окупант, повинна впустити їх туди відповідно до законодавства України – через українські пункти контролю в’їзду і виїзду на півострів – і ці організації повинні повноцінно працювати у Криму.
Поширення мандату і діяльності міжнародних місій в Азовському морі – це питання, яке варте обговорення, і потрібно подумати – яким чином це можна зробити.
СВІДЧЕННЯ МІЛІТАРИЗАЦІЇ КРИМУ БУДУТЬ ФАКТОРОМ ПОСИЛЕННЯ САНКЦІЙНОГО РЕЖИМУ ПРОТИ РОСІЇ
– Українська “Держгідрографія” кілька днів тому повідомила про необхідність ініціювання переговорів щодо розмежування морських кордонів між Україною і Росією. Чи це взагалі можливо в нинішніх умовах?
– Ми зустрічатимемося з представниками “Держгідрографії” найближчим часом і обговорюватимемо це питання. Зараз статус Азовського моря визначений відповідною двосторонньою угодою України і Росії. Ця теза є цікавою для обговорення і потрібно подумати, як далі діяти в цьому напрямі.
– Як можна боротися на міжнародній арені з мілітаризацією Криму Росією?
– Україна постійно інформує про те, що Крим є дуже серйозною точкою на карті для мілітаризації і Російська Федерація дуже серйозно це використовує. У Криму є місця, де можна зберігати ядерну зброю. У Криму вже дислокуються військові кораблі, які можуть нести ракети на дальність більше ніж 2 тис. км. У Криму вже є берегові ракетні комплекси “Бал”, “Бастіон”, розглядається питання створення окремої бригади “Іскандерів”.
Навіть без використання морських засобів – військових кораблів, тільки наземними ракетними комплексами Росія може прострілювати весь морський простір регіону і влучати в ціль. Теоретично, це можуть бути цілі й на території країн НАТО та ЄС. Тобто Крим, тією чи іншою мірою, забезпечує Росії контроль над усім Азовсько-Чорноморським регіоном. Можна також згадати про російські ракети “Калібр”, які запускалися з Каспійського моря і влучали в цілі на території Сирії.
Україна збирає і документує цю інформацію. Багато західних держав говорили, що факти і свідчення про посилення мілітаризації кримського півострова будуть фактором посилення санкційного режиму. Всі країни регіону беруть це до уваги і розуміють, до яких потенційних загроз це може призвести.
Юрій Банахевич, Укрінформ, Варшава 26.09.2019