27 квітня — день народження Нарімана Джеляла, Першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу, журналіста, викладача, політолога, якого окупанти незаконно затримали після участі в Інавгураційному саміті Кримської платформи у 2021 році. Свої 44 він знову зустрічає не в колі сім’ї та друзів — росія позбавила його, як і сотні наших людей, такої можливості.
Попри заборону окупаційним режимом діяльності Меджлісу кримськотатарського народу, визнання його діяльності нібито “екстремістською”, загалом переслідування жителів півострова, зокрема кримських татар, Наріман залишився жити в окупації, поруч зі своїм народом, висвітлюючи злочини окупантів у Криму. Нам варто говорити про історію цієї незламної людини, не забувати про його відважні вчинки, як і про вчинки багатьох інших громадян України, що наразі незаконно утримуються росією у в’язницях.
Окупанти незаконно затримали його по поверненню до рідного Криму після участі в Інавгураційному саміті Кримської платформи у 2021 році. Попри численні публічні погрози окупаційних адміністрацій напередодні, Джелял тоді вирішив брати участь у заході та повертатися назад на півострів. Росіяни погрожували йому та деяким учасникам саміту кримінальним переслідуванням за “посягання на територіальну цілісність рф”, країнам-учасницям Кримської платформи — внесенням їх до списку “недружніх”.
“Нещодавно відвідав установчий саміт “Кримської платформи”, яку вкрай негативно оцінює російська влада. Були публічні погрози окупантів про переслідування учасників “Кримської платформи”, попри подібні заяви й погрози, я повернувся додому. У мене не виникає жодної думки, незважаючи на наявний стан справ — моя “кримінальна справа”, з якою я абсолютно не згоден, — немає найменшого бажання залишати Крим і свій власний будинок”, — пояснював у суді Джелял.
За сміливість публічно говорити про злочини окупантів, відвагу повернутись до окупованого Криму після участі в саміті Кримської платформи, правду та вірність Україні Першого заступника голови Меджлісу кримськотатарського народу незаконно засудили до 17 років позбавлення волі в колонії суворого режиму зі штрафом у 700 тисяч рублів.
Наріман Джелял працював ведучим на телеканалі “ATR”, кореспондентом кримської газети “Авдет” та викладав історію і правознавство у Сімферопольській міжнародній школі. У 2013 році він став Першим заступником голови Меджлісу кримськотатарського народу. Очолював інформаційно-аналітичний відділ цього органу. Він займав активну громадянську позицію, підтримував кримськотатарських активістів, яких незаконно затримала росія, висвітлював злочини окупантів, зокрема порушення прав кримськотатарського народу в умовах окупації, брав участь в зустрічах “Кримської солідарності”, порушував тему необхідності звільнення Криму на міжнародних майданчиках. Наріман із сім’єю не мав наміру залишати рідний півострів. Для кримських татар він став прикладом стійкості та вірності своїм принципам, для усіх жителів окупованого Криму — символом боротьби за право жити на рідній землі. І право це він до останнього відстоював:
“Я вважаю всі звинувачення неправдивими. Мене переслідують за мою журналістську та публічну політичну діяльність. Я міг зазнати цього кримінального переслідування ще з 2014 року, але кожного разу, незважаючи на подібні загрози та прохання залишити територію Криму з боку моїх друзів, я повертався додому на свою батьківщину”, — висловлював думку Джелял.
Від початку окупації Криму в лютому 2014 року півострів перетворився не лише на військову базу росіян, а й на в’язницю, катівню. Місцеві жителі постійно ризикують бути затриманими за спротив окупаційному режиму: від відкритих висловлювань на підтримку України до поєднання синього та жовтого кольорів.
Наріман Джелял з початком окупації, після низки активних затримань та арештів, активно підтримував сім’ї політв’язнів та розповідав публічно про порушення прав людини в Криму.
Джеляла заарештували 6 вересня 2021 року. Окупаційний “суд” у Криму висунув йому та активістам Азізу та Асану Ахтемовим обвинувачення у диверсії: за два тижні до цього хтось пошкодив газопровід у селі Перевальне, окупаційне “слідство” мало знайти (точніше винайти) винних.
Що цьому передувало: уночі 4 вересня Наріман Джелял повідомив у соцмережах про обшук у будинку Азіза Ахтемова в Первомайському (Сімферопольський район), де жив сам. Окупанти пов’язували свій візит з вибухом у Перевальному. За декілька годин з обшуками прийшли до Джеляла, згодом вивезли його у невідомому напрямку. Співробітники ФСБ утримували його у наручниках із мішком на голові, чинили психологічний тиск та поводилися з ним особливо жорстоко. Обшуки тієї ночі відбулися також у будинках Асана Ахтемова у селі Левадки та Шевкета Усейнова в Євпаторії. Під ранок — у ще кількох будинках кримських татар у різних населених пунктах окупованого Криму.
Дружина Джеляла згадувала момент затримання так: “Прокидаєшся від гавкоту собак та звуків кроків навколо будинку. Тебе нібито оточують по периметру, і ти розумієш, що це все наростає і наростає. Почали стукати у ворота та вікна, і я розбудила Нарімана. Він вибіг на кухню, де вікна виходять саме на ворота, і побачив, як люди в чорних балаклавах перестрибують через паркан. Наріман забіг в спальню, сказав одягатися і одягнути дітей. До нас прийшли”.
Так звану “кримінальну справу” про “підрив газопроводу” окупанти порушили в той же день, 4 вересня, у день затримання Джеляла та братів Ахтемових. Асана Ахтемова засудили до 15 років колонії суворого режиму зі штрафом 500 тисяч рублів, Азіза Ахтемова — до 13 років колонії суворого режиму зі штрафом 500 тисяч рублів.
Чому ж його окупанти затримали насправді? У 2022 році адвокат Нарімана опублікував список того, що, зі слів окупаційного прокурора в судовому засіданні, є “доказами, що підтримують позицію обвинувачення” і що було виявлено окупаційними силовиками в мобільному телефоні Нарімана Джеляла. В дорозі до Криму після участі в саміті Кримської платформи окупанти зупинили Нарімана та почали перевіряти. Вони звернули увагу на документи, присвячені відкриттю саміту Кримської платформи та участі в ньому Нарімана Джеляла, його листування з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим у Фейсбуці, де обговорювалося питання тиску на кримських татар з боку російських силовиків, проблеми соціально-побутового забезпечення вимушених переселенців кримських татар на материковій частині України. Вражає також те, що серед списку “доказів”, які начебто свідчать про причетність Нарімана Джеляла до диверсії, є українські паспорти та шенгенська віза. Водночас представники окупаційної прокуратури не оприлюднили жодних доказів причетності Нарімана Джеляла до скоєння так званих “диверсії”, “обороту вибухових пристроїв і їх контрабанди”, а також будь-яких інших кримінальних злочинів. Росія вже не приховує, що Наріман Джелял переслідувався за громадську та політичну діяльність в Україні, зокрема, в контексті Кримської платформи, за участь у житті кримськотатарського народу та реалізації проєктів, спрямованих на захист прав людини.
У своєму останньому слові на суді Наріман Джелял зазначив: “Поїздка на саміт Кримської платформи – лише привід. Вони звинуватили мене тільки тому, що керуючись своїми внутрішніми переконаннями, я не мовчав, називаючи суспільно-політичні явища та події, що відбувалися в Криму з 2014 року, своїми іменами. Називайте окупацію «приєднанням», війну – «спецоперацією», а політичні репресії – «правосуддям» – від цього протиправність, а найчастіше і підлість, мерзенність багатьох нинішніх явищ своєї суті не змінює”.
Вже понад два роки Наріман ув’язнений росією за підтримку свого народу, висвітлення злочинів окупаційних адміністрацій, свободу слова та боротьбу за права людини. У жовтні 2023 року окупанти незаконно етапували його до в’язниці у мінусинську, красноярського краю рф. До того протягом 2 місяців місце перебування його було невідомо.
Історія Нарімана Джеляла свідчить про невичерпне свавілля російських окупантів, про систематичне безкарне порушення міжнародного гуманітарного права, та підтверджує той факт, що росія продовжуватиме незаконно утримувати, депортувати, вбивати українських громадян та загарбувати інші території, якщо не чинити їй спротив.
Станом на 24 квітня окупанти незаконно ув’язнили 218 осіб, з них 133 кримські татари. Із загальної кількості 40 – арештовані (з них 29 кримські татари), 150 – ув’язнені (з них 98 кримських татар), 28 – без статусу (з них 6 кримські татари).
З окупаційних в’язниць політв’язень неодноразово писав листи до українського народу, висловлюючи віру в перемогу України. В жахливих умовах ув’язнення, постійному психологічному та фізичному тиску, Наріман Джелял не дозволяє собі падати духом та продовжує бути прикладом нескореності для багатьох українців. Він неодноразово висловлював своє переконання в тому, що доля Криму і реальне становище окупованої території України – не локальна і навіть не регіональна проблема, адже “тривала неприхована збройна агресія росії є не тільки проти України, а й проти існуючої системи міжнародно-правових відносин. Тому відновлення територіальної цілісності України разом із Кримом – це питання міжнародної стабільності та безпеки”, – звертався Наріман і до учасників самітів Кримської платформи.
Також Наріман Джелял веде тюремний щоденник і деякі записки та листи потрапляють з-за ґрат. Один з листів Джелял надсилав українському суспільству, що дає відсіч ворогу:
“Шановні воїни України! Брати та сестри добровольці! Любі українці! Зухвалий ворог не може зламати вашої волі, вашої сіли, вашої рішучості. Українці різної крові, різної віри об’єдналися перед ворожою навалою. Я, як і всі українські патріоти в застінках Кремля, пишаємося вами, молимося за вас, за нашу перемогу. Нехай ваші ноги твердо стоять на рідної землі, а руки міцно тримають зброю. Нехай Бог та душі загиблих громадян України захищають вас, ваших рідних та друзів. Підтримую дії керівництва України, висловлюю подяку міжнародній спільноті, країнам-друзям, людям доброї волі за підтримку нашої країни під час війни, наших співгромадян що були змушені залишити власну землю. Вірю в наших воїнів! Слава Україні”.
Окупанти систематично застосовують до наших громадян силу, переслідують їх, чинять психологічний тиск, катують. Вони руйнують долі українських громадян, життя їх та їхніх родин: наші люди не мають змоги повертатися додому, приїздити на сімейні свята та навіть поховання рідних. Росія відхиляє будь-які апеляції, не здійснює обмін політв’язнів та загалом ігнорує будь-які домовленості й норми міжнародного права.
Лише деокупація Криму та всіх українських територій зможе гарантувати цю безпеку, гарантувати захист прав всіх українських громадян.
Міжнародна спільнота має допомогти Україні у боротьбі з росією та у звільненні наших територій, людей, адже лише це може гарантувати безпеку, повне дотримання прав і свобод людини, а також відновлення міжнародного порядку.