17 квітня 1938 року – день пам’яті Усеїна Боданінського, видатного кримськотатарського художника, історика, етнографа, музеєзнавця, засновника та першого директора музею в Ханському палаці. Саме цього дня так звана “трійка” винесла йому вирок, і того ж дня він був розстріляний у Сімферополі.

Усеїн Боданінський народився 13 грудня 1877 року в селі Бодана Сімферопольського повіту, в родині викладача кримськотатарської мови та літератури. Навчався у татарській учительській школі в Акмєсджиті (Сімферополі), потім вивчав мистецтво у Строгановському вищому художньо-промисловому училищі. Працював у Парижі, Стамбулі, Дрездені, Санкт-Петербурзі, вивчав монументальний живопис доби Відродження в Італії. Майже два десятиліття провів він поза Кримом, здобуваючи мистецький і професійний досвід.

Повернувся на батьківщину в час революції, у 1917 році, й одразу долучився до активного суспільного життя – став делегатом Першого Курултаю кримськотатарського народу, що відбувся у листопаді 1917 року, оселився в Бахчисараї. Саме тут розпочалася його головна справа – збереження культурної спадщини. У 1917 році він очолив створений Музей тюрко-татарської культури у Бахчисарайському Ханському палаці, перетворивши його на науковий і культурний центр.

Саме завдяки його роботі вдалося зберегти сам палац і наповнити його змістом. Він організував осередок “Товариства захисту пам’яток давнини”, ініціював археологічні дослідження Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен, домігся державної охорони десятків об’єктів. Зібрав і систематизував величезну етнографічну колекцію: понад 3000 малюнків та акварелей власного авторства, що фіксували зникаючі ремесла, одяг, орнаментику, архітектурні деталі, що відіграло важливу роль у збереженні кримськотатарської спадщини.

У 1925 році під його керівництвом відбулася велика етнографічна експедиція, яка “проїхала 500 верст, відвідавши 64 населених пункти Криму. За 42 дні зібрано близько 150 етнографічних побутових предметів, 50 епіграфічних пам’яток (у вигляді окремих рукописів). Записано близько 1000 зразків народного фольклору, сфотографовано 200 пам’яток, замальовано – 300” – зі щоденника Усеїна Боданінського. Дослідники записали фольклор, зафіксували побут і традиції кримських татар, зібрали унікальні колекції предметів щоденного вжитку, витончених ювелірних виробів у техніці філіграні.

Як художник, він писав портрети діячів кримськотатарської культури, замальовки кримськотатарського побуту й архітектури, ілюстрації до історичних видань (зокрема до книги “Кримські татарські дитячі пісні”), писав пейзажі Бахчисараю та Кримських гір, серед яких відомий “Місячний вечір”.

Його мистецька і наукова діяльність стала вагомим внеском у збереження кримськотатарської спадщини, але саме ця відданість своєму народові та бажання зберегти його культуру зрештою обернулися переслідуванням з боку радянської влади. У 1934 році його звільнили з посади очільника музею. А у серпні 1937 року заарештували за звинуваченнями у “контрреволюційній діяльності” та “шпигунстві”. Вирок було винесено в розпал “Великого терору”, швидко і без права на захист – “трійка” НКВС працювала бездоганно: арешт, катування, закритий суд, вирок без права на захист та оскарження, страта…

Усеїна Боданінського розстріляли того ж дня, коли було ухвалене рішення – 17 квітня 1938 року. Місце поховання невідоме. Невідомою залишається й подальша доля його родини, яка, ймовірно, також зазнала переслідувань.

Його ім’я на довгі роки зникло з публічного простору; він був посмертно реабілітований у 1957 році.

Попри це, збережені ним пам’ятки, музейні колекції та етнографічні матеріали й сьогодні залишаються основою для вивчення кримськотатарської культури, а його ім’я – нагадуванням про ціну, яку довелося заплатити за право її зберегти.