День Української Державності — це не просто дата в календарі, і не лише відзначення державних інституцій, законів чи символів. Це передусім політична воля народу жити у своїй вільній країні, брати відповідальність за неї, передавати її наступним поколінням.

Українська Державність — багатошарова й глибока. Її не можна звести до однієї епохи, адже вона формувалася століттями у процесі спільного життя на одній землі, у боротьбі, в діалозі. Її коріння — в князівствах Київської Русі та в Галицько-Волинському князівстві, в правових практиках Великого Князівства Литовського, у свободолюбній козацькій традиції, у багатогранності Кримського ханату, в актах Центральної Ради, у досвіді УНР, у кривавих та волествердних національно-визвольних змаганнях революційної доби, у студентських протестах на граніті, відновленні Незалежності та у Революції Гідності, у боротьбі з сучасною російською агресією. Усі ці етапи — прояви тієї самої волі до свободи, яка робить державність дійсною, стійкою, усвідомленою. 

Історія Української Державності охоплює різні досвіди взаємодій, що існували на території сучасної України, зокрема союзи та виклики. Один з таких досвідів, Кримський ханат — незалежна держава, яка понад три століття існувала в південних і причорноморських регіонах України зі столицею в Бахчисараї.

Кримський ханат охоплював не лише півострів, а й степи між Дніпром, Бугом, Дунаєм, узбережжя Чорного й Азовського морів — території, сучасних Криму, а також Херсонської, Запорізької, Одеської, Миколаївської, Донецької та Луганської областей. Ця держава мала стійкі дипломатичні зв’язки, окрім Війська Запорозького, з Османською імперією, Персією, Молдовою, Річчю Посполитою, Венецією. Її правителі укладали союзи, проводили військові кампанії, грали важливу роль у європейсько-азійських зв’язках. У переплетінні конфліктів і союзів з Кримським ханатом козаки вчилися геополітичної гнучкості, дипломатичній суб’єктності й відповідальності за власну політику.

Для сучасної України Кримський ханат не “інша держава”, не “чужа історія”, а частина політичного ландшафту, в якому формувалась Українська Державність. Ми визнаємо, що кримські татари — корінний народ України, який має власну державницьку традицію на цій землі. І ця традиція не зникає, вона продовжується у політичній участі в сучасних державотворчих процесах, у діяльності представницького органу — Меджлісу, у дипломатичній роботі, у спротиві окупації, у співпраці між державними інституціями, громадськими організаціями та релігійними громадами заради звільнення Криму та відновлення територіальної цілісності України.

Сьогодні, коли Українська держава знову змушена захищатися від імперської російської агресії, звернення до нашої глибокої історії допомагає не лише пояснити наше право на свободу, а й показати, що Україна — це не “нова держава”, не “колишня частина імперії”, а спадкоємиця кількох давніх і гідних політичних сил, культурних надбань. Крим серед них не як виняток, а як важлива частина.

Це особливо важливо сьогодні, коли боротьба за Крим точиться не лише на фронті чи в дипломатичній роботі, а й у інформаційній площині. Росія системно переслідує жителів окупованого півострова, зокрема кримських татар, в намаганнях стерти їхню ідентичність, знищити сліди історичної присутності, зруйнувати культуру й матеріальну спадщину,  витіснити пам’ять про їхнє минуле. У цьому контексті дії України мають принциповий характер: держава підтримує кримських татар у реалізації їхніх прав, поважає їхнє історичне й культурне надбання як частини української національної спадщини. Кримські татари зі своєю мовою, культурою, традиціями є складовою української політичної нації. Їхня історія, зокрема періоду Кримського ханату, є не окремою або периферійною, а повноцінною частиною спільної історії сучасної Незалежної України.

Українська Державність — це не лише минуле, яке ми пам’ятаємо, а й сучасність, яку ми творимо разом. Це політична зрілість, сила стояти за свої цінності, території, людей. Соборна Україна — це країна, де Київ і Севастополь, Львів і Бахчисарай, Харків і Сімферополь частини єдиної державної спільноти. Наша спільна мета вільно жити на своїй землі, знати та поважати  свою історію, будувати власне майбутнє. 

З Днем Української Державності!