Голодомор 1932-1933 років майже не торкнувся Криму. Півострів був місцем, де українці рятувалися від голоду, і деякий час могли купити пуд хліба і вивести його за межі Криму для рідних.
Крим став одним з найяскравіших доказів штучного походження Голодомору 1932-1933 років. Голод лише трохи торкнувся Криму, хоча півострів за своїми фізичними та економічними показниками майже нічим не відрізнявся від сусідньої Херсонщини, де катастрофа супроводжувалася епідемією психічних розладів, самогубств і канібалізмом.
Радянська директива 31 грудня 1932 року наказувала кримським чекістам на місцях, незважаючи на запровадження на півострові вільної торгівлі хлібом, не допускати «шахраювання» і масового напливу на ринки одноосібних покупців і перекупників.
8 серпня 1933 року з Москви високочастотним телефонним зв’язком до Криму надійшла директивна записка з вимогою поквартально звітувати про заходи щодо заборони торгівлі зерном, борошном і хлібом на півострові.
23 жовтня 1933 року перед кримськими чекістами спеціальним листом ставилося завдання «максимально мобілізувати оперативне обслуговування експортної кампанії», що опинилася під загрозою зриву. Відзначалися порушення під час зберігання, переробки й відвантаження зерна конторою «Експортхліб». У той час, коли на материковій Україні батьки від голоду їли своїх дітей, через кримські порти радянська влада вивозила зерно за кордон ‒ в обмін на верстати й валюту.
Таким чином, на початку 1930-х рр. голоду в його крайній стадії в Криму не було, і навіть навпаки ‒ змучені українські селяни шукали на півострові порятунку від смерті. Але сам цей факт, а також активні заходи комуністичного режиму щодо розриву кримсько-українських економічних зв’язків у черговий раз свідчать про штучний характер Голодомору.
Інформація для публікаціі: Крым Реалии