У межах Другої міжнародної конференції “Crimea Global. Understanding Ukraine through the South” відбулася презентація фільму “Діти війни”, створеного Ханею Новель, журналісткою TV AZTECA, продюсеркою документального кіно. Спеціальний захід, організований спільно з Центром прав людини ZMINA, включав показ фільму та дискусію з авторкою фільму Ханею Новель.

У дискусії взяли участь Олеся Біда, журналістка The Kyiv Independent та Альона Савчук, журналістка, яка документувала реалії в окупованому Криму у 2016–2018. Тетяна Жукова, менеджерка з міжнародної адвокації Центру прав людини ZMINA, модерувала подію.

Стрічка розповідає про життя дітей в умовах війни і про те, до яких злочинів вдається Росія, депортуючи та мілітаризуючи малолітніх та неповнолітніх з окупованої території. Одна з ключових історій у фільмі — розповідь про Костю з Херсона. Хлопчика незаконно вивезли до Анапи, на територію Росії нібито на відпочинок і подалі від бойових дій. Викрадачі пропонували йому  зректися своєї батьківщини. Завдяки міжнародному тиску та зусиллям українських організацій Костя повернувся додому. Ця історія стала прикладом боротьби за права дітей та викриття злочинів, які скоює Росія в умовах війни.

Однією з найважливіших тем фільму є зображення механізмів повернення дітей додому, зусиль українських державних органів та правозахисних організацій, зокрема Save Ukraine, які займаються встановленням факту депортації, пошуком місць перебування дітей та їх поверненням на батьківщину. У документальній стрічці засновник Save Ukraine Микола Кулеба наголосив, що примусове усиновлення, переміщення, а також зміна громадянства та ідентичності дітей є грубим порушенням міжнародного права, зокрема положень IV Женевської конвенції. Особливо гостро ця проблема стосується дуже маленьких дітей, які через вік не пам’ятають, що народилися в Україні, що значно ускладнює процес їх повернення на батьківщину. Такі дії є частиною політики Російської Федерації, спрямованої на знищення української ідентичності, і становлять серйозний злочин проти українського народу.

Під час дискусії після показу фільму Ханя Новель, режисерка фільму “Діти війни”, зазначила, що у її рідній країні мало знають про жахи російської агресії проти України.

“У Мексиці люди далекі від проблем України. У нас вистачає своїх викликів — вбивства дітей, феміцид, порушення прав жінок, корупція. Війна в Україні здається для мексиканців чимось далеким. Але це не означає, що ми не повинні розповідати про події в інших країнах. Я прагну, щоб голос українців було почуто і в Мексиці. Нам, документалістам і журналістам, потрібно створювати такі історії, які здатні викликати емоції й провокувати реакцію”.

Розмірковуючи про насильницьку депортацію, індоктринацію та мілітаризацію українських дітей Росією, Ханя Новель заявила:

“Без щасливого дитинства у нас немає майбутнього. Діти хочуть грати в ігри, хочуть бути зі своїми батьками. Робота – документалістів, журналістів , небезпечна, але ми мусимо йти на ризик, аби розповідати історії про таких дітей. Ми маємо дограти цю гру до кінця заради дітей”.

Олеся Біда, журналістка The Kyiv Independent, розповіла про роботу над документальним фільмом “Uprooted”, присвяченим викраденню українських дітей. У ході документального розслідування було встановлено більше ніж 20 таких випадків. Більшість постраждалих дітей походять із Донецька, причому не всі з них були сиротами. Журналісти змогли встановити адреси деяких дітей і передали ці дані організаціям та волонтерам, які займаються їх поверненням в Україну. Однак, через ризик переховування дітей російською стороною, певні історії залишаються нерозголошеними.

Фільм “Uprooted” був показаний у Сполучених Штатах. Олеся Біда поділилась і тим, як реагували американці на нього: “Теми щодо дітей – це ті, на які відгукується глядач. До нас приходили американці, які нічого не чули про Україну. Вони ставили різні питання – наприклад, як вони можуть допомогти у поверненні українських дітей”.

Альона Савчук, журналістка, яка документувала реалії в окупованому Криму у 2016–2018, розповіла про утиски в окупованому Криму та переслідування незалежних журналістів. Вона зазначила, що професійні незалежні медіа в окупованому Криму знищені ФСБ, що переслідує активістів і журналістів, звинувачуючи їх у тероризмі через фіктивні справи, як, наприклад, «Хізб ут-Тахрір». Зміна керівництва кримського управління ФСБ лише посилила політику замовчування. Наразі відомо про багатьох ув’язнених журналістів, які намагалися висвітлювати реальний стан справ. Альона Савчук наголосила на важливості ініціативи “Листи до вільного Криму” спрямовані на підтримку політв’язнів та висвітлення їхніх історій.

Журналістка наголосила, що іноземна аудиторія часто не прислухається до українських журналістів, очікуючи від них упередженості через їхнє походження.

“Звинувачення в упередженості українських медійників є безпідставними. Слухати агресора та виправдовувати його воєнні злочини — неприпустимо. Це не питання діалогу між двома сторонами, а очевидний акт неспровокованої агресії проти громадян України, який вимагає рішучого засудження та відповідних дій з боку міжнародної спільноти, — наголосила Альона Савчук.

Наприкінці дискусії учасниці підсумували, що міжнародна співпраця є ключовою у висвітленні воєнних злочинів. Особливо важливим є обмін персональними історіями постраждалих, які допомагають викликати емпатію у світової аудиторії та через висвітлення трагічних подій опрацювати травму війни, утисків та примусового переміщення.