Життя до затримання

Кирило Юрійович Баранник народився 8 лютого 1998 року і до затримання мешкав у Сімферополі разом із матір’ю-пенсіонеркою.

З дитинства його життя було тісно пов’язане зі спортом, Кирило обрав для себе спортивне орієнтування. Його наполегливість і працелюбність дали результат, адже Баранник здобув звання майстра спорту України зі спортивного орієнтування. Він був добре відомий у кримській та всеукраїнській орієнтувальній спільноті, де його цінували як талановитого й перспективного спортсмена.

Кирило представляв Україну на численних національних і міжнародних змаганнях. Зокрема, у 2014 році він виступав на чемпіонаті Європи серед молоді в Македонії. Його участь у змаганнях під українським прапором свідчила не лише про високий рівень підготовки, а й про особисту відданість своїй країні.

Попри складні умови життя в окупованому Криму, Кирило залишався людиною з чіткою проукраїнською позицією. Він завжди підкреслював, що народився і виріс в Україні, і ця ідентичність була для нього невіддільною частиною життя.

Переслідування

30 травня 2023 року Кирила Баранника незаконно затримали співробітники фсб у Сімферополі. За свідченнями очевидців, його схопили серед дня на набережній річки Салгир, одягнули мішок на голову та вивезли на допити.

Спершу йому інкримінували нібито причетність до “диверсії” на залізниці поблизу селища Поштове в Бахчисарайському районі, яка сталася в лютому 2023 року. З часом обвинувачення почали штучно розширювати й посилювати, до справи додали статті про нібито “державну зраду”, “участь у діяльності терористичної організації”, “незаконне зберігання вибухових пристроїв”, “контрабанду вибухових речовин”, “підготовку теракту” та “скоєння акту тероризму”.

За ґратами

Нині Кирило Баранник утримується у Сімферопольському СІЗО №2, очікуючи вироку суду в ростові-на-дону.

Після затримання Кирило Баранник опинився під жорстоким тиском з боку співробітників фсб. Він повідомляв, що його катували електричним струмом, били руками й ногами, застосовували імітацію утоплення, а також погрожували насильством проти рідних. Клеми підключали до пальців рук, ніг, мочок вух та сідниць, а під час імітації утоплення руки й ноги зв’язували, на обличчя клали тканину й лили воду. Адвокат зафіксував на його тілі численні сліди катувань: опіки, синці, пухлини. Омбудсмен з прав людини в Україні повідомляв, що після таких знущань у Кирила боліли нирки та частково втрачена чутливість у правій руці.

Попри жорстокий тиск і насильство, Баранник відмовився визнавати провину та заявив, що не знає інших фігурантів справи. Його незламність є яскравим свідченням стійкості та мужності навіть у найважчих умовах ув’язнення.