Життя до затримання

Дмитро Штибліков народився 8 листопада 1970 року на Забайкаллі, однак з дитинства жив у Криму — в Євпаторії. Після школи закінчив Київське вище загальновійськове командне училище та проходив службу у Збройних силах України. Через важке поранення у 2003 році був змушений звільнитися за станом здоров’я.

Після служби працював у Центрі «Номос», де займався питаннями геополітики та безпеки Чорноморського регіону. Був воєнним експертом, згодом очолював міжнародні програми, а також обіймав посаду заступника головного редактора видання «Чорноморська безпека». Публікувався в українських і міжнародних медіа, досліджував питання міжнародного права та боротьби з тероризмом, брав участь у професійних конференціях.

Після початку окупації Криму у 2014 році залишився на півострові.

Переслідування

9 листопада 2016 року Дмитра Штиблікова затримали співробітники фсб у Севастополі. Разом із ним була затримана і його дружина, яку допитували. Кілька днів місце перебування Штиблікова залишалося невідомим.

Російські спецслужби заявили, що він нібито є учасником «диверсійно-терористичної групи» та планував атаки на об’єкти інфраструктури. У 2017 році, під тиском і погрозами родині, був змушений укласти досудову угоду зі слідством і визнати «вину». Справу розглядали без дослідження доказів.

У листопаді 2017 року окупаційний «суд» у Севастополі засудив його до 5 років колонії суворого режиму.

Після завершення цього строку у 2021 році Штиблікова не звільнили. Того ж дня проти нього відкрили нову справу — за статтею «державна зрада». У результаті йому призначили ще 14 років і 6 місяців ув’язнення.

За ґратами

Після другого вироку Дмитра Штиблікова етапували до колонії суворого режиму в Омську. Умови утримання суттєво вплинули на його здоров’я: у нього розвинулася гіпертонія, погіршився зір, виникли проблеми із зубами. Харчування в колонії залишається неналежним, що також позначається на фізичному стані.

Штибліков перебуває у майже повній ізоляції — без можливості телефонних дзвінків і регулярного спілкування з родиною. Він утримується один, має обмежений доступ до книг, а прогулянка триває лише одну годину на день.

Його справа є прикладом того, як росія використовує сфабриковані звинувачення для переслідування громадян України на тимчасово окупованих територіях.