З початку російської окупації Криму у 2014 році загарбники розгорнули репресивну машину з переслідування громадян України на території тимчасово окупованого півострова. Кремль незаконно поширив власне “законодавство” на окуповані території України, а пізніше перетворив кримінальне право на інструмент терору проти наших громадян в окупації. За найменший прояв нелояльності чи спротив окупаційному режиму, людей переслідують як за адміністративними, так і кримінальними незаконними справами. З 2014 року, а особливо після повномасштабного вторгнення 2022-го, окупанти розгорнули системну кампанію переслідувань — через тортури, сфабриковані обвинувачення та багаторічні, а в окремих випадках і довічні, терміни ув’язнення.
Окрему роль у цій репресивній системі відіграють статті так званої глави 29 Кримінального кодексу російської федерації — “злочини проти основ конституційного ладу та безпеки держави”. Зокрема: стаття 275. Державна зрада; стаття 275.1. Співпраця на конфіденційній основі з іноземною державою; стаття 276. Шпигунство; стаття 280. Публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності; стаття 280.1. Публічні заклики до порушення територіальної цілісності РФ; стаття 280.3. Дискредитація Збройних сил РФ; Стаття 281. Диверсія. Застосування відповідних статей спрямоване на придушення будь-якої активності, яка може бути інтерпретована як загроза для конституційного ладу Росії або безпеки її окупаційної адміністрації. Положення сами цих статтей використовуються для переслідування громадян, які проявляють проукраїнську позицію, ведуть журналістську, громадську чи правозахисну діяльність, або просто не погоджуються з російською окупацією.
Наймасовіше в окупованому Криму з наведеної глави застосовуються статті 280. Публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності, а також 275. Державна зрада. Станом на середину 2025 року тільки за ст. 275 (державна зрада) відкрито щонайменше 58 справ, із 48 обвинувальними вироками; за ст. 280 (заклики до екстремізму) — 86 справ, 75 із них завершилися вироками. Понад 75% справ за такими статтями відкрито після 2022 року, тобто вже під час активної фази повномасштабної війни. Це чітко свідчить про посилення контролю окупантів та зростання спротиву серед жителів Криму. Росія намагається зламати кожного, хто не згоден мовчати.
З відомих випадків злочинів окупантів за даними статтями можна виокремити кілька:
Галина Довгопола, пенсіонерка 70 років з Севастополя, одна з найстарших політув’язнених з Криму. Окупанти затримали жінку у 2019 році, їй інкримінували “державну зраду”. Всі засідання окупаційних “судів” проходили під грифом “таємно”, пропагандистські медіа називали її “секретною шпигункою”. Уся справа Галини є сфабрикованою — насправді пенсіонерку переслідують із політичних причин. Жінка від початку окупації Росією півострова залишалася з чіткою проукраїнською позицією та відкрито критикувала окупантів. У 2021 році окупаційний “суд” визнав жінку винною й засудив до 12 років ув’язнення в колонії загального режиму й року обмеження волі. Наразі, вона незаконно переміщена до ВК-1 у Владимирській області рф.
Сергій Цигіпа, український журналіст та громадський діяч. Під час російської окупації Нової Каховки на Херсонщині залишився в місті, допомагав людям, інформував про ситуацію й публічно виступав проти окупації. 12 березня 2022 року викрадений російськими загарбниками, після чого його вивезли до окупованого Криму у Сімферопольське СІЗО. У жовтні 2023 року окупаційний “суд” Криму протиправно засудив Сергія до 13 років колонії суворого режиму за сфабрикованим обвинуваченням у “шпигунстві”. Незаконно переміщений до Скопіна Рязанської області рф.
Оксана Сенеджук, 58-річна філологиня за освітою з Севастополя, учасниця подій Євромайдану Севастополя. З 2022 року жінку активно переслідували окупанти за відкриту проукраїнську позицію та антивоєнні висловлювання. Вже всередині 2024 року жінку затримали силовики, а в грудні того ж року окупаційний “суд” виніс незаконний вирок, засудивши її до 15 років позбавлення волі у колонії загального режиму, за звинуваченням у “державній зраді”. Наразі вона утримується у СІЗО №1, м. Сімферополь.
Усі ці дії окупаційного режиму в Криму пряме порушення норм міжнародного права. Ті ж Женевські конвенції прямо забороняють державі-окупанту змінювати правовий режим на тимчасово окупованій території й переслідувати цивільне населення з політичних мотивів. Додатково, 25 червня 2024 року Європейський суд з прав людини у справі “Україна проти Росії (щодо Криму)” визнав Росію відповідальною за систематичні порушення прав людини на півострові з лютого 2014 року. Це перше остаточне рішення міжнародного суду щодо Криму, в якому встановлено факти незаконних затримань, тортур, примусової паспортизації, заборони мирних зібрань, дискримінації кримських татар, а також примусового переміщення засуджених до місць ув’язнення на території РФ. Під приводом боротьби з “злочинами проти основ конституційного ладу та безпеки держави” Росія вибудувала цілу каральну систему, щоб придушити українську та кримськотатарську ідентичність, свободу слова, право на мирний спротив на території тимчасово окупованого Криму.
Примітки:
Стаття 280. Публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності: Передбачає покарання за публічні заклики до екстремістських дій, що загрожують безпеці держави. Покарання — до 5 років позбавлення волі. Стаття 275. Державна зрада: Передбачає кримінальну відповідальність за вчинення громадянином РФ дій, спрямованих на шкоду безпеці держави, таких як передача державних секретів або допомога іноземним державам у проведенні ворожої діяльності. Покарання включає позбавлення волі на строк до 20 років.