Від початку російської окупації життя громадян України на тимчасово окупованих територіях супроводжується постійними викликами. Особливо вразливою групою залишається молодь, якій росія від народження нав’язує свої документи. 

Ці документи хоч і дозволяють отримувати базові потреби на окупованій території, однак ускладнюють в’їзд на підконтрольну територію України. 

Нещодавно в інформаційному просторі з’явилися твердження щодо ряду питань пов’язаних із виїздом молоді з окупованого Криму. Щоб прояснити ситуацію, розповідаю про окремі випадки та надану допомогу.

№1. Кейс

У жовтні цього року до Представництва звернулася громадянка України, яка народилася у Севастополі і проживала на території окупованого Криму. Наприкінці серпня 2025 року вона виїхала до Казахстану та намагалася отримати посвідчення особи на повернення в Україну. 

Однак українська закордонна дипломатична установа у цій країні не мала підстав оформити потрібний документ, адже дівчина мала лише свідоцтво про народження українського зразка. Оскільки вона повнолітня, свідоцтво про народження не є документом, на основі якого можуть оформити документ на повернення в Україну. 

Попри це Представництво вело активну комунікацію з українськими державними установами, аби допомогти дівчині. Зокрема за сприяння Представництва та у взаємодії з МЗС Міністерство юстиції України підтвердило факт народження громадянки. Це дало змогу оформити їй посвідчення особи на повернення та зрештою в’їхати на підконтрольну територію України.

№2. Кейс

У листопаді 2024 року до Представництва звернувся ще один громадянин України, який народився та проживав у Криму, а згодом виїхав до Вірменії. Він намагався оформити посвідчення особи на повернення через українську дипломатичну установу у цій країні, але отримав відмову.  

Як і у попередньому випадку, він був повнолітній і мав лише свідоцтво про народження, яке не є підставою для видачі документа на повернення в Україну повнолітнім особам. Представництво взяло справу під контроль і активно комунікувало з компетентними українськими установами, щоб сприяти вирішенню його ситуації.

Зокрема коли громадянин зіткнувся з проблемами при перетині кордону у Молдові та був депортований до Туреччини, Представництво оперативно координувало справу з МЗС, завдяки чому закордонна дипломатична установа України у Стамбулі видала йому посвідчення особи на повернення, і він успішно в’їхав в Україну.

Обидва випадки показують, що відсутність своєчасно оформлених українських документів через окупацію та насильницька російська “паспортизація” на ТОТ ускладнюють процес повернення громадян України. Такі ситуації потребують часу, координації з кількома органами та індивідуального супроводу. У межах своїх повноважень Представництво системно працює з цими зверненнями, взаємодіючи з МЗС та іншими установами для якнайшвидшого повернення громадян додому.

Паралельно Представництво працює над законодавчими змінами, спрямованими на спрощення в’їзду громадян України на підконтрольну їй територію. Це щоденна, часто непомітна робота, мета якої передусім допомогти більшій кількості людей безпечно дістатися додому. 

Україна чекає на своїх громадян і працює над тим, щоб шлях додому був можливим і безпечним.