“У першу чергу, рішення є важливою перемогою України на юридичному фронті у зв’язку зі збройною агресією РФ проти нашої країни.

Це рішення важливе не лише з точки зору того, що саме з кінця лютого РФ понесе відповідальність за встановлені порушення прав людини (а за цей час відбулось немало жахливих злочинів, як от викрадення та вбивство кримськотатарського активіста Решата Аметова). Але й для розвінчування пропагандистських гасел та міфів, які системно поширює влада РФ всі ці роки.
Фактично поставлено крапку в подальших маніпуляціях про фейковий референдум та інші прояви так званого волевиявлення “народу Криму”, який “вирішив” приєднатись до складу РФ.

Всі події з 27 лютого – це не рішення населення цієї частини території України, а військова операція РФ.
Наприклад, суд звернув увагу й на суттєве збільшення присутності військ РФ в Криму з січня 2014 року без очевидної необхідності та без погодження з владою України. А також на публічні виступи Путіна ще в ніч з 22 на 23 лютого 2014 року щодо рішення “розпочати роботу з повернення Криму до складу РФ”.

Попереду в нас не менш важлива робота – розгляд справи по суті порушень прав людини в Криму, заявлених Україною.
По всіх заявлених фактах ми маємо представити потужну аргументацію та докази порушень з боку РФ.
Крім того, на розгляді Суду перебувають й інші заяви України проти РФ. Зокрема щодо переміщення ув’язнених на територію РФ, політичних в’язнів. Вони подані пізніше та розгляд про їхню прийнятність та по суті ще попереду.

В цій роботі вкрай важлива злагоджена координація уряду, правоохоронних органів та прокуратури, неурядових організацій, що всі ці 7 років документували, розслідували та надавали допомогу жертвам порушень прав людини з окупованого півострову.
І, звичайно, бути послідовними в своїй правовій позиції та запасатися витримкою, бо до рішення по суті пройде ще не один рік”.