Минуло вже понад одинадцять років з моменту окупації, та Крим і досі залишається живою частиною України. Попри тиск, заборони й переслідування, люди там зберігають свою ідентичність: у сім’ях звучить українська мова, дітям передають пам’ять про батьківщину та традиції. У щоденних діях, навіть найменших, вони підтверджують свою вірність Україні.

У межах ініціативи #рух_спротиву разом із Центром національного спротиву ми розповідаємо історії тих, хто знаходить у собі сили не коритися. Вони оберігають українські символи, зберігають правду й не дають зникнути культурі свого краю, навіть коли це небезпечно.

Російська окупаційна влада намагається стерти будь-які сліди українського: закриває школи, переписує минуле, карає за слово чи пісню. Репресивна система окупації перетворилася на машину придушення свободи.

Та попри це, написи на стінах, розповсюджені листівки, знаки солідарності нагадують: Крим чинить опір. І цей опір щодня наближає час, коли півострів знову стане вільним.

• Російський суд у ростові-на-дону засудив 49-річного мешканця Севастополя до 3 років колонії загального режиму за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито визнавши його винним у “публічних закликах до насильства” через коментарі в соціальних мережах, де той критикував дії окупантів та закликав до знищення так званого “кримського мосту”
• Окупаційний “суд” у Севастополі засудив 70-річного місцевого жителя до 2,5 років умовного ув’язнення з випробувальним строком два роки за звинуваченням у нібито “публічних закликах до екстремізму” в соцмережах. Його також позбавили права адмініструвати інтернет-ресурси на два роки та конфіскували ноутбук.
• Окупанти у Севастополі засудили 37‑річного місцевого мешканця до двох років позбавлення волі умовно з випробувальним строком три роки за сфальсифікованими звинуваченнями в нібито публічних закликах до екстремістської діяльності через коментарі в соціальних мережах.
• Окупаційний “суд” засудив жителя тимчасово окупованої Ялти до 14 років колонії суворого режиму з обмеженням свободи на півтора року за сфабрикованими звинуваченням у нібито “держзраді” за передачу даних про дії окупантів Силам Оборони України.

У Криму спротив давно перестав бути лише поодинокими проявами мужності. Після 2022 року він перетворився на організований підпільний рух, що живе щодня попри постійні арешти та тиск. На півострові формується спільнота, яка не дає сумніву: Крим належить Україні.

Облич у цього руху безліч. Хтось веде незалежні медіа, хтось документує злочини окупаційної влади. Одні виходять на ненасильницькі акції, інші діляться важливою інформацією з нашими військовими.

Кожен їхній крок — це ще один удар у фундаменті окупаційної системи. І водночас це голос, що лунає в усьому світі: “Ми залишаємося, ми боремось, ми — Україна”.

• Активісти руху “АТЕШ” продовжують відстежувати дії росії у Криму, фіксуючи пересування техніки, зміни інфраструктури та заходи безпеки; цього тижня їхня увага була зосереджена на інформаційно-обчислювальному центрі чорноморського флоту окупантів у Севастополі, що відповідає за автоматизовані системи управління, зв’язок та обробку розвідданих.
• Рух “Жовта стрічка” продовжує залишати свій знак у публічному просторі. Листівки з гаслами, жовті стрічки на парканах і зупинках, написи на фасадах і тротуарах з’являються біля шкіл, ринків та адміністративних будівель. Їх фотографують, розповсюджують у соцмережах і медіа — і це чітке повідомлення окупантам: “Ви тут сторонні”.
• Жіноча ініціатива “Зла Мавка” фіксує голоси кримчанок і робить їх видимими. Активістки документують обшуки, викрадення, допити та інші форми тиску, перетворюючи свідчення на візуальні історії, короткі відео й аудіо-есе. Онлайн-виставки показують повсякденне життя під окупацією через жіночий досвід і служать противагою російській пропаганді.
• Група “Кримські бойові чайки” працює з даними про діяльність окупаційної адміністрації: відстежує переміщення техніки, визначає дислокації, виявляє колаборантів серед силовиків і чиновників. На їхній основі створюють бази даних, аналізують документи та поширюють ключову інформацію — частину матеріалів передають українським спецслужбам, частину роблять публічною.

На 22 серпня 2025 року в окупованому Криму щонайменше 222 людини перебувають за ґратами з політичних причин. Із них 133 — представники кримськотатарського народу. Усіх їх тримають під вартою за надуманими звинуваченнями у “тероризмі”, “екстремізмі” чи “державній зраді”. Це не окремі випадки, а цілеспрямована стратегія: зламати спротив, відібрати базові права й витіснити корінних мешканців із їхньої землі.

Політв’язнів кидають у систему, де щоденними є тиск, приниження й тортури. Та навіть у такій нелюдській дійсності вони не відмовляються від себе — не зрікаються переконань, не зраджують власну гідність, не втрачають своєї культури. Їхня мужність перетворилася на символ відданості, що додає сил усім, хто бореться за визволення Криму.

Події останніх місяців ще раз засвідчили: тюрми окупантів і їхні каральні закони безсилі перед внутрішньою стійкістю людини.

• У тимчасово окупованому Севастополі незаконно затримали жінку за звинуваченнями у нібито “співпраці з українськими спецслужбами” та підготовці отруєння російських військових. За версією окупантів, а також передачі фотографії кораблів чорноморського флоту рф, що могли використовуватися для планування ударів ЗСУ.

На 22 вересня 2025 року зафіксовано щонайменше 1575 адміністративних справ за статтею 20.3.3 КпАП рф — універсальним батогом окупантів проти будь-якого прояву свободи. 1424 вироки вже винесено, ще 40 справ тягнуться. Половина з них — у Армянську, який окупаційна влада перетворила на полігон репресій: лише за пів року там відкрито 224 справи. Це 51% усіх аналогічних переслідувань на півострові. І карають усіх без розбору: 738 жінок, 683 чоловіки.

Але навіть у таких умовах Крим не мовчить. Кожна жовто-блакитна стрічка, кожен напис, кожна листівка — це виклик системі. Це докір страху й доказ того, що окупантам ніколи не викорінити український Крим. Ми бачимо і пам’ятаємо тих, хто ризикує власною свободою, аби довести: “Ми тут. Ми боремось. Ми — Україна”.