Попри тривалу окупацію, Крим не здається — опір триває. Репресії, численні обшуки та постійний тиск не змогли зламати волю людей. Українська мова досі звучить на півострові, національна пам’ять передається з покоління в покоління, а традиції живуть у родинних історіях, попри намагання знищити їх слід. Щодня кримчани чинять опір — тихо, але незламно. Їхній вибір — це ризик, але водночас і тверда позиція на користь правди, гідності та ідентичності.

У межах спецпроєкту #рух_спротиву разом із Центром національного спротиву (@тег) ми розповідаємо про тих, хто не дозволяє ворогу стерти Україну з кримської реальності.

Окупанти послідовно знищують усе українське: ліквідовують культурні символи, закривають україномовні заклади освіти, переслідують навіть за слово. Так званий “закон про дискредитацію армії рф” перетворився на інструмент покарання за будь-який прояв інакшої думки.

Кожен акт спротиву — напис на стіні, листівка, стікер чи інша дія — це маленький крок до великої мети: визволення Криму. Нижче — приклади останніх проявів цього тихого, але дієвого опору.

• Окупаційний “суд” засудив 53-річного жителя Євпаторійського району до 17 років колонії суворого режиму та штрафу у 200 тисяч рублів за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито державній зраді та контактах з Головним управлінням розвідки Міноборони України та передачі інформації про позиції та техніку окупаційних військ.
• Окупанти оштрафували 22-річного жителя Сімферополя та 38-річного жителя Севастополя за коментарі у соціальних мережах, де ті критикували дії силовиків окупаційної адміністрації
• Окупанти оштрафували на 20 тисяч рублів мешканку села Першотравневе Сімферопольського району Злату Співак за заклик до протесту проти проблем з водопостачанням у селі.
• Окупаційний “суд” оштрафував жителя Сімферопольського району Дениса Місника на 30 тисяч рублів за негативні оцінки російського диктатора владіміра путіна.
• Окупанти оштрафували жительку села Скворцове Сімферопольського району Ельназ Чарухову на 50 тисяч рублів за нібито розміщення у соцмережі зображення з українським та кримськотатарським прапорами й написом “Крим – Україна. І ніхто цьому не завадить”.
• У Керчі засудили місцевого мешканця до 16 років і 6 місяців колонії суворого режиму сфальсифікованими звинуваченнями у нібито “держзраді” за нібито співпрацю з українською розвідку та передачею даних про місця дислокації протиповітряних сил окупантів.

Сьогодні спротив у тимчасово окупованому Криму — це вже не поодинокі акції незгоди, а розгалужений і скоординований рух, що набрав сили після широкомасштабного вторгнення росії у 2022 році. На півострові сформувалося стійке підпільне середовище — спільнота людей, які діють злагоджено, усвідомлюючи всі загрози, але не відступаючи.

Вони ведуть інформаційну війну проти окупантів, фіксують злочини, організовують ненасильницькі форми спротиву й передають важливу розвідінформацію українським Силам оборони України. Їхня діяльність — це не просто відважні кроки. Це чіткий сигнал, що Крим не мовчить і не скорився.

Кожна їхня дія — доказ того, що Крим продовжує боротися. Це голос півострова, який нагадує: ми не зламалися, ми тримаємось, ми — частина вільної України.

• Агенти руху “АТЕШ” невпинно фіксують дії окупаційних військ, зокрема, цього тижня ними зафіксовано замасковані сліди удару по кораблю чмф рф у районі Кілен-бухти тимчасово окупованого Севастополя: на верхній палубі видно пошкодження, які окупанти намагаються приховати маскувальною сіткою, з борта проводиться відкачування води, а супровід буксирів свідчить про можливе затоплення внутрішніх відсіків; за даними розвідки, під час удару корабель перебував на 13-му судноремонтному заводі, а бортовий номер закрашено — що вказує на спробу приховати наслідки удару Сил оборони України.
• Рух “Жовта стрічка” продовжує діяти на території тимчасово окупованого Криму. Активісти регулярно розповсюджують листівки з гаслами проти окупації, вивішують жовті стрічки на зупинках, стовпах, парканах, залишають написи на асфальті та будівлях. У деяких містах стрічки з’являються біля адмінбудівель, в інших — біля шкіл або ринків. Ці дії фіксуються й передаються далі — у ЗМІ, на сторінки спротиву, в архіви. Суть проста: окупанти мають бачити, що вони — не господарі на цій землі.
• Жіноча ініціатива “Зла Мавка” працює з історіями місцевих жителів. Вони збирають свідчення про обшуки, допити, зникнення людей, щоденну цензуру. Випускають візуальні серії — наприклад, ілюстрації з цитатами очевидців, аудіозаписи розповідей, короткі відео. Також організовують онлайн-покази артпроєктів, у яких зображають досвід життя під окупацією — зокрема через жіночу перспективу. Їхня мета — зафіксувати правду і донести її туди, де її намагаються перекрити пропагандою.
• Група “Кримські бойові чайки” системно збирає інформацію про місця розміщення військової техніки окупантів, передислокації, фіксують персональні дані тих, хто співпрацює з окупантами, зокрема, місцевих чиновників і силовиків. Ведуть реєстри колаборантів, аналізують документи, зливають внутрішню інформацію. Частина даних передається українським спецслужбам, інша — публікується у вигляді відкритих звітів.

Станом на 23 червня 2025 року щонайменше 221 особа перебуває за ґратами через політично мотивовані переслідування, організовані російською окупаційною адміністрацією в Криму. Серед них — 133 представники корінного кримськотатарського народу, яким інкримінують “тероризм”, “екстремізм” або “державну зраду” без жодних реальних підстав. Ці репресії — частина цілеспрямованої стратегії: придушення будь-якого спротиву, позбавлення громадян базових свобод і витіснення корінного народу з його рідної землі.

Ті, хто нині утримується у тюрмах, переживають ізоляцію, катування та постійний психологічний тиск. Але навіть в умовах неволі вони залишаються непохитними, вірними своїм переконанням і національній гідності. Їхня боротьба стала символом спротиву, прикладом відваги й боротьби за свободу.

Останні події лише підтверджують цю стійкість — ось кілька прикладів:

• ФСБ рф незаконно затримала у Криму 24-річну Хатідже Буюхчан, за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито підготовці теракту проти офіцера окупаційних військ Жінка зникла ще 6 травня, а через 69 днів її впізнали на відео із затримання.
• У Сімферополі силовики окупаційної адміністрації затримали 40-річного місцевого жителя за коментарі у соціальних мережах, де він критикував дії окупантів. Проти нього незаконно порушено кримінальну справу за нібито “екстремізм”.
• У тимчасово окупованому Криму окупанти незаконно Ніяру Ерсмамбетову — кримську татарку й працівницю аптеки з Білогірського району — за сфальсифікованим обвинуваченням у “державній зраді”; з кінця травня жінка перебуває в ізоляторі Сімферополя.

Попри окупацію, рух спротиву в Криму не лише не згас — він набирає сили, шириться й стає дедалі організованішим. Показовим індикатором цього є посилення репресивного тиску з боку окупаційної адміністрації. Станом на 17 липня 2025 року задокументовано щонайменше 1472 справи, переданих до так званих “судів” за статтею 20.3.3 КпАП рф — інструменту для переслідування незгодних.

У 1340 випадках вже винесено покарання у вигляді штрафів або зведених рішень, ще 55 справ залишаються відкритими. Гендерний розподіл серед репресованих майже рівномірний: 683 жінок (51%) і 656 чоловіків (49%). Найбільш критична ситуація — в Армянську: лише за перші шість місяців 2025 року тут відкрито 164 справ, тобто рівно половину від усіх проваджень у Криму за цей період.

Дякуємо всім, хто не здається, навіть коли кожен крок — під прицілом. У кожному символі, у кожному слові, у кожному жовто-блакитному акценті — жива енергія спротиву. Це — знаки, що свідчать: ми не зникли, ми не мовчимо, ми тримаємось.

Коли будь-яка дія — від посту до стрічки — може обернутися штрафом, обшуком або в’язницею, кожен такий жест перетворюється на вияв неймовірної сміливості. Саме ви — серце опору. І ми повторюємо: Крим чинить спротив. Крим не зламаний. Крим — це Україна.