Попри роки репресій, переслідувань і постійного тиску, мешканці тимчасово окупованого Криму не зламались — вони залишаються вірними Україні, зберігають свою ідентичність і чинять спротив. Під загрозою арештів, обшуків і кримінального переслідування вони плекають мову, культуру, пам’ять і гідність, підтримують зв’язок з вільною Україною. Їхня стійкість — це не лише виклик окупації, а щоденний вчинок, що наближає звільнення півострова. Крим чинить опір — і саме завдяки цьому Україна повернеться.

Продовжуємо інформувати про суспільні настрої жителів Криму та про людей, які руйнують наративи російської пропаганди, в нашій рубриці #рух_спротиву, спільно з Центром національного спротиву (теґ).

Російська окупаційна адміністрація продовжує цілеспрямовану політику придушення будь-яких проявів лояльності до України в тимчасово окупованому Криму. За українське слово, національну символіку чи критику окупації — обшуки, затримання, штрафи. Із 2022 року особливо активно застосовується репресивна стаття про так звану “дискредитацію збройних сил російської федерації” — каральний інструмент, спрямований проти будь-якого інакодумства. Переслідування стали повсякденністю, а опір — злочином в очах окупантів. Протягом останнього тижня зафіксовано такі інциденти:

• Окупаційний “суд” засудив мешканця Симеїза до 12 років позбавлення волі, два з яких він має провести у колонії суворого режиму за сфабрикованими звинуваченнями у нібито “державній зраді” та спробі приєднатися до “російського добровольчого корпусу”.
• Окупанти засудили 59-річного мешканця Джанкоя до 20 років колонії суворого режиму та штрафу у 300 тисяч рублів і додаткове обмеження волі на 1 рік 10 місяців за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито передачі Службі безпеки України координат складів колонії суворого режиму. 

Щоденний спротив окупації тримається не лише на особистій відвазі, а й на скоординованих діях розгалужених підпільних мереж, які активізувалися після повномасштабного вторгнення росії у 2022 році. Ці мережі ведуть інформаційно-психологічний опір, поширюють агітаційні матеріали, організовують акти громадянської непокори, фіксують переміщення ворожої техніки та передають розвідувальні дані на підтримку Сил Оборони України. Саме завдяки їхній рішучості Крим щодня нагадує: боротьба триває.

• Агенти руху спротиву “АТЕШ” продовжують системну діяльність, спрямовану проти російських окупаційних військ. Цього тижня агенти виявили базу протиповітряної оборони окупантів у Севастополі, крім того, там зафіксовано переміщення мобільних вогневих груп, перевірку й обслуговування техніки, підвезення боєкомплекту та посилення заходів безпеки. 
• Рух спротиву “Жовта стрічка” невтомно нарощує активність в умовах окупації Криму. Попри постійний тиск, обшуки й загрозу арештів, його учасники день у день виводять українську символіку в публічний простір: розміщують листівки, залишають гасла, перев’язують стовпи та паркани жовтими стрічками. Вони знищують ворожу пропаганду, оновлюють мітки та зміцнюють моральний фронт спротиву. Кожна нова дія — це голос на підтвердження очевидного: Крим — це Україна.
• Жіночий рух “Зла Мавка” наполегливо веде хроніку окупаційного тиску. Учасниці щодня фіксують факти репресій, суспільні настрої, страхи й надії кримчан, документуючи невидимий фронт виживання. Паралельно вони вивішують банери, залишають графіті й розповсюджують протестні заклики у найнеочікуваніших місцях. Їхня дія — це виклик і сигнал: навіть у темряві контролю триває боротьба за гідність.
• Активісти руху “Кримські бойові чайки” послідовно викривають зрадників, колаборантів і російських військових злочинців. Вони методично наповнюють базу доказів — фіксують імена, обставини, дії, збирають свідчення й вивчають механізми репресій. У своїх звітах вони не лише документують злочини, а й висвітлюють нові способи цивільного опору на півострові. Це — інтелектуальний спротив, спрямований на справедливість і пам’ять.

Станом на 27 травня 2025 року російська окупаційна адміністрація незаконно утримує щонайменше 222 особи, з яких 133 — представники корінного кримськотатарського народу. Їм безпідставно інкримінують “тероризм”, “екстремізм”, “державну зраду” та інші сфабриковані обвинувачення — у межах цілеспрямованої репресивної кампанії, покликаної залякати населення, знищити громадянські свободи та викорінити кримськотатарську ідентичність. Попри тиск, катування й ізоляцію, українські політв’язні чинять спротив навіть за ґратами — і саме ці вчинки залишаються непохитним свідченням незламної волі до свободи. Нещодавні приклади як яскраве підтвердження:

• З лютого 2025 року окупанти незаконно утримують фельдшерку швидкої допомоги Тамару Чернуху з селища Чорноморське Євпаторійського району за сфальсифікованими звинуваченнями у нібито “державній зраді”. З моменту затримання їй не було висунуто жодних звинувачень, а родичам відмовляють у доступі до неї та будь-якої інформації.
• Силовики окупаційної адміністрації затримали мешканця Євпаторії 65-річного Євгена Неньку за негативні відгуки про дії окупаційних військ. Складено адміністративний протокол, справу скеровано до суду.
• Окупаційна “прокуратура” затвердила обвинувальні акти у сфальсифікованих кримінальних справах проти двох колишніх військовослужбовців Збройних Сил України — мешканців тимчасово окупованого Севастополя.

🤬 Зростання спротиву окупації в тимчасово окупованому Криму відображається у зростанні кількості адміністративних переслідувань за статтею 20.3.3 Кодексу про адміністративні правопорушення російської федерації щодо так званої “дискредитації збройних сил рф”. Станом на 13 травня 2025 року зафіксовано 1350 випадків надходження таких матеріалів до так званих “судів” та інших органів окупаційної адміністрації. У 1209 випадках винесено постанови про адміністративні стягнення, переважно у вигляді штрафів, або ухвалено сукупні рішення шляхом приєднання до інших справ; у 38 випадках провадження перебувають на розгляді. За гендерною ознакою: 591 постанову (49%) винесено щодо жінок, 617 (51%) — щодо чоловіків.🤬

Висловлюємо глибоку вдячність усім, хто, залишаючись на тимчасово окупованій території, зберігає вірність Україні, чинить опір, говорить правду й не кориться страху. Попри постійну загрозу арештів, обшуків, катувань і тотального контролю, ці люди щодня доводять: окупація — це не згода, а нав’язана силою тимчасова реальність. Крим був, є і залишатиметься частиною України — не лише за нормами міжнародного права, а й за свідомим вибором його мешканців. Кожен прояв спротиву — від українського слова до забороненого прапора чи публікації — перетворюється на крок до звільнення. Шануємо кожного, хто не мовчить. Слава Україні!