20 червня, після більш ніж чотирирічного ув’язнення на території тимчасово окупованого Криму, на волю вийшов Владислав Єсипенко — позаштатний журналіст проєкту Крим.Реалії (проєкт української служби Радіо Свобода). Йому вдалося залишити тимчасово окупований Крим. У Празі, де Владислав Єсипенко перебуває наразі, він пройде медичне обстеження і реабілітацію.

“Я щасливий, що я – вільна людина і вільний журналіст… Я дуже вдячний усім, хто допомагав і підтримував мене, коли я був у в’язниці. Передовсім, це моя сім’я, Радіо Свобода і дуже багато людей з усього світу… У російських тюрмах сидить ще дуже багато українських патріотів, яких треба також повертати додому. І не тоді, коли закінчується у них строк, а значно раніше”, — сказав Єсипенко по прибутті в Прагу.

Президент і генеральний директор Радіо Свобода Стівен Капус наголосив, що Єсипенко зазнав катувань у російському ув’язненні:

“Понад чотири роки Влада свавільно карали за злочин, якого він не скоював. Він заплатив надто високу ціну за висвітлення правди про те, що відбувалося в окупованому Росією Криму. За це його катували, як фізично, так і психологічно. Святкуючи його радісне возз’єднання з дружиною Катериною та їхньою маленькою донькою Стефанією, ми не можемо ігнорувати біль, якого цій сім’ї завдала російська влада”. (За повідомленням Радіо.Свобода)

Після окупації Криму російською федерацією у 2014 році Владислав активно виступав проти окупації, знімаючи відеоматеріали та даючи інтерв’ю різним ЗМІ. З 2014 року співпрацював із проєктом “Крим.Реалії” Радіо Свобода як фрілансер, висвітлюючи соціальні та екологічні проблеми півострова, проводячи опитування серед місцевих жителів.

10 березня 2021 року Владислав Єсипенко був затриманий співробітниками фсб росії в Криму за звинуваченням у зборі інформації «в інтересах спецслужб України» та зберіганні в автомобілі «саморобного вибухового пристрою». Протягом 27 днів до нього не допускали незалежних адвокатів. Під час судового засідання в Сімферополі Владислав заявив про тортури з боку російських спецслужб, зокрема про катування електрострумом, з метою отримання зізнання. Попри це, 16 лютого 2022 року окупаційний суд засудив його до шести років позбавлення волі та штрафу в розмірі 110 тисяч рублів. Згодом термін ув’язнення було зменшено до п’яти років. 

Після арешту журналіст перебував без доступу до незалежної правової допомоги. Його катували — зокрема, застосовували електрошок, аби домогтися зізнання. Під тиском журналіста змусили дати інтерв’ю пропагандистському телеканалу “Крым 24”, у якому він визнавав “співпрацю з українськими спецслужбами”. Коли до нього допустили незалежних адвокатів, Владислав Єсипенко публічно відкликав свої “зізнання”, наголосивши, що їх отримали через катування та психологічний тиск.

Його дружина, Катерина Єсипенко, стала голосом чоловіка у боротьбі за його звільнення. У жовтні 2024 року вона виступила на Міністерській конференції з Формули миру в Монреалі, звернувшись до міжнародної спільноти з закликом до активніших дій. Згодом, 27 листопада, правозахисна організація Freedom Now подала петицію до ООН з вимогою негайного звільнення Владислава. А 5 березня 2025 року Платформа захисту журналістів при Раді Європи виступила із заявою з аналогічним закликом до Кремля.

Попри неволю, Владислав Єсипенко продовжував журналістську діяльність. Він записав інтерв’ю з митрополитом ПЦУ Климентом — своїм громадянським захисником, а також із іншим українським політв’язнем — Костянтином Ширінгом, якого в 2020 році засудили на 12 років за сфабрикованими звинуваченнями. Чоловік помер у колонії №5 у місті Новотроїцьк Оренбурзької області. За інформацією правозахисників, він мав серйозні проблеми із серцем і неодноразово звертався за медичною допомогою, потребуючи операції. Однак необхідного хірургічного втручання йому так і не надали.

За час перебування за ґратами Єсипенко став лауреатом низки престижних відзнак: Free Media Award (2022), PEN America Freedom to Write Award (2022), Національної премії ім. Ігоря Лубченка, а також отримав державну стипендію ім. Левка Лук’яненка, яку призначають українським політичним в’язням. У 2025 році його менторкою стала віцепрезидентка Бундестагу Катрін Ґьорінг-Екардт.

Віцепрезидентка Бундестагу Катрін Ґьорінг-Екардт на своїй сторінці в інстаграмі зазначила:

“Його звільнення — це перемога свободи преси і нагадування не забувати про всіх інших політичних в’язнів. Ми продовжимо боротися за їхнє звільнення. Тому що правда не може бути ув’язнена. І ніхто, хто відстоює свободу, справедливість та гідність, не є самотнім”.

Історія Владислава — частина ширшої системи репресій у Криму, які росія застосовує для придушення свободи та залякування. У першу чергу під тиск потрапляють журналісти та правозахисники.

Увесь цей час Представництво усіляко підтримувало родину Владислава Єсипенка. Завдяки докладеним зусиллям Указом Президента України від 16 грудня 2021 року Владиславу Єсипенку було призначено державну стипендію імені Левка Лук’яненка. Активно співпрацювали з віцепрезиденткою Бундестагу Катрін Ґьорінг-Екардт, яка взяла на себе менторство у цій справі. Питання про необхідність звільнення Владислава неодноразово підіймали під час двосторонніх зустрічей з іноземними дипломатами та на міжнародних майданчиках, зокрема на Самітах Кримської платформи.

Окрім того, у квітні 2023 року Представництво спільно з PEN Ukraine започаткувало ініціативу “Листи до вільного Криму”. Ця акція об’єднала українців і небайдужих людей з усього світу, які мали можливість написати листи на підтримку кримських політв’язнів, зокрема й Владислава. Метою ініціативи було нагадати про українських бранців Кремля, продемонструвати солідарність і підтримку, а також привернути увагу до їхньої боротьби за свободу. Листи, написані в межах акції, стали важливим інструментом підтримки, допомагаючи політв’язням відчути, що їхня справа не забута.

Україна продовжує боротьбу за звільнення всіх незаконно ув’язнених громадян. Міжнародна спільнота має посилити тиск на кремль задля повернення усіх жертв політичних репресій.