Віроломно та без оголошення війни, в порушення усіх фундаментальних норм міжнародного права, міждержавних угод, ключових правил взаємного співіснування цивілізованих націй, скориставшись трагічними подіями Євромайдану та наявністю на території України власних військових баз, держава-агресор у лютому 2014 р. взяла під прямий мілітарний контроль Кримський півострів.

Агресія проти України у 2014 році не стала єдиним у новітній історії міжнародним злочином, вчиненим ідеологами та практиками російського імперіалізму. Але уперше після трагічних подій Другої світової війни було вчинено спробу анексії території європейської держави.

“Запаморочення від успіхів” російської воєнщини в Криму, властиве широким масам прихильників імперського та радянського реваншизму нашого східного сусіда, мало трагічні наслідки. Кривава авантюра російского бандитсько-окупаційного воїнства на Донбасі та чисельні злочини проти людяності під час російської інтервенції в Сирії стали прямим наслідком захоплення Криму, розширенням фронтів неоголошеної війни Росії проти цивілізованого світу.

Поведінка агресора на кримській землі з перших днів супроводжувалася вбивствами, катуваннями, пограбуванням національного багатства Українського народу, держави та окремих жертв, рекрутуванням населення окупованої території до власних військових сил, спробами викорінення української та кримськотатарської культури, переслідуванням системи самоорганізації кримськотатарського народу, незалежних медіа, активістів та правозахисників.

Найактивнішими посібниками окупаційної влади у цих міжнародних злочинах, активною складовою системи знищення демократії та прав людини в Криму, стали насамперед громадяни України з корупційним та кримінальним минулим, посіпаки режиму, поваленого в рамках Революції Гідності.

З перших днів російської агресії українська держава поставила пріоритетною метою власного розвитку деокупацію Криму. Відтворено спеціальні управлінські та правоохоронні органи державної влади України з питань Криму, нові завдання отримало Представництво Президента України в АРК. Наразі розробляється план невідкладних заходів з деокупації, найближчим часом буде утворено робочу групу з метою концентрації зусиль усіх державних структур з питань деокупації півострова.

Варто вказати на вагому роль всіх держав світу, які підтримують вимоги України щодо дотримання норм міжнародного права, надають нашій країні всіляку підтримку в умовах міждержавного збройного конфлікту, що триває. Слід відзначити рішучі кроки Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи, Організації з безпеки та співробітництва в Європі та Європейського Союзу з засудження злочинних дій Росії в Криму.

Особливу подяку усі ми маємо висловити українському Війську, добровольцям та волонтерам, усім тим, хто віддав життя та здоров’я заради зупинення російської агресії.

Процеси деокупації Криму та Сходу стали не лише перевіркою на ефективність системи державного управління, але й маркером політичної зрілості суспільства. Реальна протидія агресору є справою, дуже далекою від популізму та ярких гасел. Ключовими союзниками агресора сьогодні деінде стають корумпованість та некомпетентність окремих посадових осіб.

Упевнені, що тільки консолідація усіх органів влади та конструктивних сил українського суспільства може стати запорукою нашої перемоги над російським імперіалізмом.